---
title: "Ядерна амбівалентність Ізраїлю: 60 років таємниць під загрозою викриття"
url: "https://www.faktyua24.com/60-years-of-denial-about-israels-nuclear-weapons-program-confronts-a-new-reality-33e9eb/"
published: "2026-11-07T07:40:26+02:00"
modified: "2026-11-07T07:41:05+02:00"
section: "Політика"
language: "uk"
publisher: "Факти Україна 24"
---

# Ядерна амбівалентність Ізраїлю: 60 років таємниць під загрозою викриття

![60 years of denial about Israel’s nuclear weapons program confronts a new reality](https://www.faktyua24.com/wp-content/uploads/2026/11/365f48d8b70c90ff63f9ac1159ce681f.jpg)

## Історія прихованого ядерного арсеналу

У 1960 році група американських дипломатів під час польоту на ізраїльському гелікоптері над пустелею Негев помітила загадковий будівельний майданчик. На запитання американців про те, що це за об'єкт, супроводжуючий ізраїльський чиновник Адді Коен відповів, що це лише текстильна фабрика. Насправді ж це був початок будівництва ядерного центру в Дімоні — місця, яке згодом стало основою єдиного ядерного арсеналу на Близькому Сході.

Пізніше розвідка США викрила справжню мету будівництва. Згідно з розсекреченими дипломатичними телеграмами, у той час ізраїльські офіційні особи вже натякали на те, що реактор може бути використаний для військових цілей. Протягом наступних шести десятиліть США та Ізраїль дотримувалися стратегії навмисної неоднозначності, уникаючи офіційного підтвердження існування ізраїльської ядерної зброї.

## Політика замовчування: як народився секрет

У 1960-х роках політика приховування була продиктована холодною війною. Як США, так і Ізраїль побоювалися, що публічне визнання ядерного статусу Ізраїлю спровокує гонку озброєнь в арабських країнах під патронатом Радянського Союзу. Генрі Кіссінджер, який згодом став радником з національної безпеки, у 1969 році зазначав, що Ізраїль уже розпочав програму створення ядерної зброї, проте намагається не демонструвати це відкрито.

Ключовим моментом стала зустріч президента Річарда Ніксона та прем'єр-міністерки Голди Меїр у вересні 1969 року. Хоча офіційні протоколи відсутні, історики вважають, що саме тоді було досягнуто негласної домовленості про правила гри: Ізраїль не здійснює публічних випробувань і не заявляє про наявність зброї, а США припиняють тиск на ізраїльську ядерну програму.

## Викриття та наслідки

Міжнародна спільнота неодноразово отримувала підтвердження ізраїльської ядерної програми, найбільш яскравим з яких стала публікація в газеті Sunday Times 1986 року. Мордехай Вануну, колишній технічний працівник Дімони, надав докази та фотографії об'єкта. За це він був викрадений Моссадом, засуджений за державну зраду та провів 18 років у в'язниці.

Сьогодні, попри оцінки експертів, що арсенал Ізраїлю налічує близько 90 боєголовок, офіційна позиція залишається незмінною. Представники Державного департаменту США дотримуються політики відмови від коментарів щодо специфічних оборонних потужностей інших держав.

## Чи час розкривати карти?

Сучасна геополітична ситуація змушує американських політиків переглянути доцільність старої політики. Демократ Хоакін Кастро в інтерв'ю CNN назвав політику неоднозначності застарілою та небезпечною. Він наголосив на ризиках для США, які воюють пліч-о-пліч з Ізраїлем, не знаючи при цьому «червоних ліній» використання ядерної зброї союзником.

> Я думаю, що більшість світу оцінює, що вони мають її, але ми ніколи — вони ніколи, не визнавали це публічно. І як особливість нашої зовнішньої політики, з різних причин, ми також не обговорюємо це в такому ключі.

— Марко Рубіо, державний секретар США

## Нові загрози та майбутнє

Зараз ситуація на Близькому Сході змінюється. Участь Ірану в регіональних конфліктах та розвиток його ядерних потужностей змушують сусідні країни, зокрема Саудівську Аравію, шукати шляхи до власного ядерного стримування. Експерти, такі як Метью Кроеніг з Джорджтаунського університету, попереджають, що офіційне визнання Ізраїлем свого статусу може спровокувати некеровану гонку озброєнь у регіоні.

Тим часом питання про те, чи варто продовжувати підтримувати фасад заперечення, стає дедалі гострішим. Якщо раніше ця політика допомагала уникнути дипломатичних криз, то сьогодні, в умовах прозорішої інформаційної ери та нових регіональних викликів, вона все частіше сприймається як відлуння епохи, що минула.