Чи задумувалися ви коли-небудь, звідки походять назви “Росія” та “Великоросія”? Здавалося б, це терміни, нерозривно пов’язані з російським народом та його історією. Однак, відомий богослов, доктор філософських наук, директор Інституту Гаффінгтона у Лос-Анджелесі, архімандрит Кирило Говорун, пропонує кардинально іншу, шокуючу перспективу. Його дослідження візантійських історичних джерел, а саме тактиконів та нотицій – офіційних списків єпископських кафедр – виявляють, що ці терміни, ймовірно, були “вкрадені” у українців, а історична “Великоросія” мала зовсім інше географічне розташування, аніж те, що ми звикли уявляти.
Візантійські Джерела: Ключ до Стародавньої Ідентичності
Архімандрит Кирило Говорун заглибився у давні візантійські тексти, прагнучи розібратися у первинному значенні термінів, що стосуються слов’янських земель. Його увага була прикута до тактиконів – своєрідних “каталогів” церковних структур імперії.
“У всіх тактиконах київські митрополити стандартно позначалися як “російські” – не “руські” і не “рутенські”, а саме ο Ρωσίας,” – зазначає отець Кирило. Це вже само по собі є вагомим доказом того, що Київська митрополія мала потужний вплив та визнання у візантійському світі, використовуючи термін, що згодом став асоціюватися виключно з Московщиною.
З часом, як свідчать пізньовізантійські тактикони, цей термін еволюціонував: “митрополити Київські і всієї Росії” (μητροπολίτης Κυέβου και πάσης Ρωσίας). Цікаво, що у назві “Росії” приголосний “u” слід вимовляти як українське “и”, а не “і”, що додає ще один шар до розуміння історичної фонетики та ідентичності.
“Великоросія” та “Малоросія”: Київська Митрополія як Центр
Найбільш вражаюче відкриття полягає у розрізненні термінів “Великоросія” (Μεγάλη Ρωσία) та “Малоросія” (Μικρά Ρωσία), яке з’явилося ще з початку XIII століття. Але, як з’ясував отець Кирило, обидві ці “Росії” входили до складу Київської митрополії.
“До «Великої Росії» тактикони відносять, наприклад, Чернігів, Переяслав, Канів та Галич,” – підкреслює богослов. Ці українські міста, а не московські землі, були позначені як “Великоросія”. Це повністю перевертає загальноприйняте уявлення про ці терміни.
Навіть Галич, який на певний час (з XIV століття) став окремою митрополією під безпосередньою юрисдикцією Константинополя, згодом повернувся під Київ. Це свідчить про центральну роль Києва у формуванні церковно-адміністративної структури тогочасних руських земель.
Смоленськ та Галічина: Де Проходили Кордони “Малоросії”?
Подальший аналіз тактиконів проливає світло і на географію “Малоросії”. За словами архімандрита Говоруна, тактикон 1340-х років конкретизує, що до “Малоросії” того часу належали “теперішні Волинь, Галичина та Холмщина.”
Але й це ще не все! “Також, увага, до Малоросії віднесено Смоленськ (Σμόλεσκον у рукописі),” – додає науковець. Це свідчить про складну територіальну структуру та взаємозв’язок між різними землями, які згодом отримали різні назви.
У наступних дослідженнях отець Кирило уточнює, що до “Малої Росії” відносили також Перемишльську, Луцьку, Турівську (Турів – місто у Гомельській області Білорусі) і Холмську єпархії. Це розширює наше розуміння того, як формувалися історичні та географічні концепти.
Москва: Привласнення Чи Крадіжка?
Виходячи з цих археографічних даних, Кирило Говорун робить безкомпромісний висновок: “Москва вкрала в українців не лише назву «Росія», але навіть назву «Великоросія».”
“Бо сама Московія у тактиконах не згадується ані як Великоросія, ані навіть як Малоросія,” – наголошує богослов. Це означає, що Московське царство, яке згодом стало Російською імперією, привласнило собі терміни, які спочатку стосувалися зовсім інших територій, зокрема, українських земель.
Історична Ревізія: Хто Є Хто?
Розрізнення між великоруською та малоруською ідентичністю, за словами Говоруна, є надзвичайно раннім, “ще навіть до заснування Москви”. Це означає, що сама ідея поділу на “велику” та “малу” народи існувала задовго до того, як Москва почала формувати свою власну ідентичність.
“Сама Московія значно пізніше привласнила собі великоруську ідентичність, залишивши Україні малоруську,” – пояснює науковець. Це була свідома політика формування російської імперської ідеології, яка мала на меті підпорядкувати та переписати історію українських земель.
Варто нагадати, що в XIX столітті Росія заборонила навіть термін “Малоросія”, залишивши для позначення українських земель поняття “юго-западные земли”. Це був ще один крок до стирання української ідентичності та її інтеграції в імперську систему.
Внутрішньоукраїнські Розрізнення: Від Київської Русі до Галицько-Волинського Князівства
“Спочатку ж обидві ідентичності були внутрішньоукраїнськими і не виходили за межі історичної Київської Русі,” – підкреслює Кирило Говорун. Це означає, що розрізнення між “великою” та “малою” Руссю виникло як внутрішній процес, пов’язаний з розвитком та змінами на українських землях.
“Розрізнення між ними підсилилося саме піднесенням, а потім занепадом Галицько-Волинського князівства, яке й ототожнювалося із Малою Росією,” – зазначає вчений. Це свідчить про те, що історичні події та політичні зміни безпосередньо впливали на формування регіональних ідентичностей.
Дослідження Кирила Говоруна – це не просто академічна робота. Це важливий крок до переосмислення української історії, до повернення справжніх значень термінам, які були спотворені та присвоєні. Ця нова перспектива кидає виклик традиційним наративам і змушує нас по-новому глянути на власне минуле та сьогодення. Ми мусимо пам’ятати, що ідентичність – це не те, що нам нав’язують, а те, що ми усвідомлюємо та відстоюємо.
Дізнайтеся більше:
- Історик назвав найстаріше місто України, яке існує від 6 століття до нашої ери.
