**Нова реальність української зовнішньої політики: Дистанціювання від Вашингтона на тлі згасаючої підтримки**
Останнім часом Україна демонструє дедалі жорсткішу позицію щодо політики Сполучених Штатів Америки стосовно війни з Росією. На тлі замороження мирних переговорів з агресором та помітного скорочення американської військової допомоги, Київ робить ставку на власні сили та зміцнення партнерських відносин з Європою. Ця зміна курсу, як свідчать аналітичні матеріали, зокрема The New York Times, є наслідком розчарування українського керівництва у співпраці з адміністрацією Дональда Трампа та бажанням уникнути залежності від непослідовного союзника.
**Розчарування в “рукавичках”: Як Зеленський почав відкрито критикувати США**
Після більш ніж року від інавгурації президента Трампа, США перестали сприйматися як надійний партнер України у війні проти РФ. Ця обставина, а також події на Близькому Сході, стали каталізатором для зміни української дипломатичної стратегії. Мирні переговори з Росією фактично зупинилися з лютого 2026 року, значною мірою через вихід США з процесу. Сьогодні увага Вашингтона зосереджена на Ірані, що залишає Україну поза пріоритетами американської зовнішньої політики.
В умовах, коли переговори з Росією знаходяться на межі зриву, Президент Володимир Зеленський почав публічно висловлювати критику на адресу Сполучених Штатів. Ще рік тому така відвертість здавалася б немислимою, адже українські лідери донедавна намагалися зберегти видимість добрих стосунків, сподіваючись уникнути повного розриву.
**”Відчуття безкарності” для Росії: Рішення США, що підірвали довіру**
Сам Президент Зеленський неодноразово наголошував, що від початку війни в Ірані США не мали часу на Україну. Особливе роздратування викликало рішення американської сторони призупинити санкції щодо деяких російських нафтових родовищ. На думку українського лідера, це надало Росії “відчуття безкарності”. Крім того, США намагалися підштовхнути Україну до обміну територій на мир, що було категорично неприйнятно для Києва.
**Довготривала війна та менша допомога: Яку перспективу бачать західні аналітики?**
Західні журналісти та аналітики припускають, що Україна може готуватися до тривалої війни з Росією, за умов, коли американська допомога буде значно меншою, ніж раніше. “Справжніх переговорів немає. Росія зараз не має стимулу до цього. І Сполучені Штати також більше не мають вигляду надійного і розумного посередника між двома сторонами”, — зазначає Гаррі Неделку, старший директор європейської політичної консалтингової фірми Rasmussen Global.
**Самодостатність як стратегія: Україна на шляху до незалежності**
Україна, після багатьох років активного нарощування власного оборонного виробництва, вже не так критично потребує допомоги США. Натомість, Київ відкрито шукає підтримки в інших країнах. Президент Зеленський успішно досяг угод про співпрацю з Італією та Німеччиною, а також запропонував допомогу країнам Близького Сходу у сфері захисту від безпілотників.
**Упередженість Трампа та “захоплення Гренландії”: Симптоми нової світової політики**
Ставлення Дональда Трампа до українського президента було упередженим від самого початку. Це було помітно під час конфліктів в Овальному кабінеті, публічних принижень та підлабузництва до Росії, що супроводжувалося скороченням допомоги Україні. Непослідовна політика США, зокрема, їхня спроба “захопити Гренландію”, стала ще одним сигналом для України обрати самостійний курс.
**Зміцнення оборони: Власне виробництво дронів та обмін досвідом**
Україна активно працює над зміцненням своєї оборонної промисловості. Держава розпочала активно самостійно виготовляти більшість дронів, що використовуються на фронті. Крім того, активно укладаються угоди про обмін досвідом з іншими країнами. На фоні цих зусиль, прогрес Росії у війні значно сповільнився.
Максим Скрипченко, президент дослідницької групи “Трансатлантичний діалог” у Києві, вважає, що навіть якщо потік американської зброї вичерпається, Україна зможе впоратися. Проте, аналітики зазначають, що значно важче буде замінити американські розвіддані. Також Україна потребує американських систем ППО “Patriot”, оскільки створення власних аналогів займе роки.
**Європа як новий локомотив підтримки: Зміна геополітичного балансу**
Від США відвертаються не лише Україна, а й європейські країни. Європейський Союз перебирає на себе роль найбільшого спонсора військових зусиль України, замінюючи Сполучені Штати. Це свідчить про глибинні зміни у світовому політичному порядку.
Наприкінці квітня, як наочний приклад цієї нової реальності, Дональд Трамп провів півтори години у розмові з Володимиром Путіним, але після цього не зателефонував українському президенту.
**Україна готова до діалогу, але не на умовах диктату**
Нагадаємо, керівник Офісу Президента України Кирило Буданов під час візиту до Литви заявив, що розмова між Володимиром Зеленським та Володимиром Путіним не відбудеться раптово. Він зазначив, що прямі лінії зв’язку між країнами, що воюють, наразі відключені, а подібні питання не вирішуються телефонним дзвінком.
Водночас, Буданов наголосив, що Україна готова до серйозної розмови про завершення війни за умови справжніх намірів Москви. Він підкреслив, що прагнення до миру є доказом здорового глузду, а не ознакою слабкості, і Київ неодноразово підтверджував цю позицію своїми діями.
**Висновок: Стратегічна незалежність як запорука майбутнього**
Україна, усвідомлюючи мінливість міжнародної політики та непослідовність деяких партнерів, робить ставку на власну силу, зміцнення оборонного потенціалу та розширення співпраці з європейськими країнами. Цей шлях, хоч і складний, відкриває перспективи для досягнення реальної стратегічної незалежності та забезпечення майбутнього країни.
