**Україна стогне від болю, щодня стикаючись із моторошною реальністю війни. Але за військовими діями ховається ще одна, не менш трагічна сторінка — доля наших співвітчизників, які опинилися в російському полоні. Останні дослідження та заяви високопосадовців шокують своїми масштабами, викриваючи жорстоку і системну практику ворога. Це не просто статистика, це тисячі зламаних доль, тисячі родин, що живуть в невідомості та болю.**
### **Невидима Війна: Скільки Українців Залишаються в Руках Окупантів?**
Свіжі дані, оприлюднені заступницею голови Верховної Ради Оленою Кондратюк, проливають світло на масштаби російського полону. За останніми оцінками, станом на травень 2026 року, у в’язницях та катівнях Російської Федерації перебуває **близько 7 тисяч українських військовослужбовців**. Це величезна цифра, яка свідчить про те, що ворог не гребує жодними методами для утримання наших захисників.
Проте, найстрашніше залишається невизначеним. Ситуація з цивільними, які потрапили в полон, ще більш тривожна. За різними оцінками, Росія утримує **від 10 до 20 тисяч українських громадян**. Це мирні люди, які стали жертвами агресії, опинившись не в тій місцевості, не в той час. Їхня доля, їхні страждання — це ще один удар по серцях українців.
### **”Більше 95% Зазнають Катувань”: Державна Політика Терору**
Заяви Олени Кондратюк викликають глибоке обурення та гнів. Вона наголосила, що йдеться не про поодинокі випадки, а про **масштабну, організовану практику жорстокого поводження та катувань**. “Понад 95% українських військовополонених зазнають тортур та жорстокого поводження в російському полоні… Це державна політика”, — заявила вона.
Ці слова — це пряме звинувачення Росії у скоєнні воєнних злочинів. Катування, нелюдське ставлення, відмова у медичній допомозі — все це є частиною системного плану ворога. На жаль, це підтверджується численними свідченнями та доказами.
### **375 Тілесних Доказів: Жахлива Правда про Полонених**
Нещодавно Росія повернула Україні **375 тіл загиблих українців, які були знайдені з ознаками тортур та ненадання медичної допомоги**. Це моторошне свідчення, яке не може залишити байдужим нікого. Кожне тіло — це історія нелюдської жорстокості, це невинна жертва.
Олена Кондратюк підкреслила, що ці дані, разом із результатами профільних досліджень, формують **доказову базу щодо системних порушень міжнародного гуманітарного права**. Це критично важливо для подальших юридичних дій, для притягнення винних до відповідальності та для посилення санкційного тиску на державу-агресора.
### **Зламані Долі: Медична Служба “Азову” як Жертва Терору**
Прикладом найжорстокіших катувань є трагічна доля начальника медичної служби полку “Азов” Олександра Крохмалюка. Він потрапив до полону під час виходу з “Азовсталі” і, за даними судово-медичної експертизи, **був закатований до смерті**. Численні переломи ребер та тупа травма грудної клітки — це не просто травми, це свідчення нелюдської жорстокості.
Історія Олександра Крохмалюка — це лише один з безлічі прикладів. Вона показує, як глибоко Росія готова зануритися у пекло насильства, щоб зламати дух українців.
### **За Майбутнє України: Боротьба за Кожного Полоненого**
За весь час війни вдалося повернути з полону **трохи більше 9 048 українців, переважно військових**. Це заслуга наших переговорників, наших захисників, які не здаються і борються за кожного свого. Однак, ця цифра — це лише частина, яка підкреслює масштаби проблеми.
Українська держава робить усе можливе, щоб повернути своїх громадян. Але ця боротьба потребує підтримки кожного з нас. Інформування, тиск на міжнародні організації, підтримка сімей полонених — це те, що може допомогти.
### **Важливість Міжнародного Тиску та Юридичних Дій**
Системні порушення міжнародного гуманітарного права, докази катувань, ненадання медичної допомоги — все це має бути використано для посилення міжнародного тиску. Україна вимагає справедливості, вимагає відповідальності за кожне зламане життя, за кожну зламану долю.
**Українці, пам’ятайте про тих, хто зараз у полоні. Їхня доля — це наша спільна відповідальність. Ми не маємо права забувати. Ми маємо боротися за кожного, хто чекає на повернення додому. Це наша війна, і ми переможемо!**
