Трагічна доля українського військового Володимира Сребродольського, який загинув у російському полоні, сколихнула Україну. Його історія – це не лише про жорстокість окупантів, але й про те, як ворожа пропаганда може впливати на сприйняття суспільством навіть найвищої жертви. Вперше ця шокуюча розповідь пролунала від звільненого з полону військового медика Миколи Шустрова, а деталі повідомило видання «Слідство.Інфо».
Жорстокий Полон та Пропагандистське Відео
Володимир Сребродольський, мужній захисник України, потрапив у полон на Курахівському напрямку. Для росіян це була можливість не лише познущатися з полоненого, але й використати його у своїх брудних пропагандистських цілях. Під тиском, катуваннями та прямим примусом, Сребродольський змушений був озвучувати наративи ворога, критикувати українську владу. Це відео, зняте росіянами, мало на меті показати його «живим» та «здоровим» для української аудиторії, але насправді було черговим доказом нелюдського ставлення до українських військовополонених.
«Там зі мною відео зняли. Казали, що говорити, щоб не було нічого ‚зайвого‘. Росіяни сказали, що це відео точно в Україні побачать. І побачать, що ти живий», – розповів Микола Шустров, додаючи, що всі ці заяви були зроблені під жорстоким тиском.
Катування, Перитоніт та Відмова у Медичній Допомозі
Свідчення Шустрова розкривають моторошну картину жорстокості російських окупантів. Українських полонених били як під час захоплення, так і в місцях утримання. Особливо важко довелося Володимиру Сребродольському. Його жорстоко побили у колонії в окупованому Торезі на Донеччині. Це було не лише під час «прийомки», коли новоприбулих б’ють, але й пізніше – за те, що він «погано вчив російський гімн».
Після одного з таких побиттів у Сребродольського розвинувся перитоніт – небезпечне для життя запалення черевної порожнини. Медична допомога йому фактично не надавалася. «Усю ніч я був поруч із ним, йому дуже боліло. Він просив допомогти, але на бараках нічого не було — лише вода з-під крану», – з гіркотою згадує Шустров. Навіть коли нарешті викликали «швидку», бюрократичні процедури та затримки охорони призвели до критичного зволікання, яке могло коштувати життя. На жаль, це зволікання стало фатальним. Володимир Сребродольський помер.
Репатріація та Незрозуміла Реакція Мешканців
У квітні 2025 року, в рамках репатріаційних заходів, тіло загиблого героя повернули в Україну. Це був довгоочікуваний момент для його близьких та для всієї країни, яка оплакувала кожного загиблого. Однак, на жаль, навіть це трагічне повернення супроводжувалося неприємними обставинами. Через поширене росіянами пропагандистське відео, частина мешканців рідного села Сребродольського, Карпилівки на Чернігівщині, виступила проти поховання бійця у рідному населеному пункті. Це стало справжнім шоком для багатьох, хто знав про героїзм Володимира.
Поховання у Прилуках та Загальнонаціональна Пам’ять
Зрештою, за даними «Слідство.Інфо», Володимира Сребродольського поховали у місті Прилуки. Його історія – це не лише особиста трагедія, але й важливий урок для всього суспільства. Вона нагадує про підступність ворожої пропаганди, яка не гребує жодними методами, і про важливість критичного мислення та співчуття до тих, хто поклав своє життя за нашу свободу.
Сьогодні, коли Україна бореться за свою незалежність, пам’ять про таких героїв, як Володимир Сребродольський, має бути непохитною. Його жертва не повинна бути забутою чи спотворена ворожими наративами. Кожен український воїн, який потрапив у полон і загинув від рук ворога, заслуговує на шану та вічну пам’ять.
За даними, озвученими в Україні, наразі РФ тримає в полоні близько 7 тисяч військових та до 20 тисяч цивільних. Крім того, повідомляється про 375 повернутих тіл із ознаками тортур. Ці цифри – чергове свідчення нелюдських злочинів, які скоюються російськими окупантами.
Наша пам’ять про Володимира Сребродольського – це наш внесок у боротьбу за справедливість та збереження правди про цю війну.
