Наявність добре підготовленого бійця значно збільшує шанси на виживання та успішне виконання бойових завдань. Саме тому кожен підрозділ прагне створити синергію та доброзичливу атмосферу між командиром і його бійцями. З цією метою у Силах оборони запроваджено 14-денний адаптаційний період у бригадах. Новобранці, які пройшли базову загальновійськову підготовку, не одразу потрапляють на передову. Спочатку вони знайомляться зі своїм підрозділом, працюють з командирами та побратимами, адаптуються до місцевих умов.
У бригадах 7 корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ цей етап підготовки має особливе значення. Тут навички доводяться до автоматизму, а підрозділи формують бойову злагодженість. Як пояснює полковник Андрій Діброва, начальник підготовки 7 корпусу швидкого реагування ДШВ, адаптаційний курс не є шаблонним. Він розробляється та проводиться індивідуально для кожної бригади, враховуючи специфіку бойових завдань та умови, в яких діють бійці.
“Наші підрозділи завжди перебувають на найважчих напрямках. Зараз це Північно-Слобожанський, Купʼянський, Покровський, Словʼянський, Олександрівський напрямки. У кожному з них – різна тактика ворога, різні умови, і загалом різна ситуація. Тому й підготовка наших новобранців має відповідати поточній ситуації та актуальним умовам на конкретній ділянці. Ми бережемо особовий склад, дбаємо про кожного солдата, який приходить. Тому великий ресурс скеровуємо на підготовку десантника”, – зазначає він.
Специфіка навчання
Наприклад, у 79 ОДШБр новобранці під час адаптаційного курсу відпрацьовують дії в міській забудові. “Саме тому у військових має бути навичка швидкого переміщення – від укриття до укриття. Вони мають влучно стріляти. І головне – стежити за небом щодо наявності там ворожих дронів, щоб ухилятися від ворожих БПЛА”, – каже технік-інструктор 79 ОДШБР 7 корпусу ДШВ з позивним “Ваньок”.
За словами начальника групи інструкторів 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади 7 корпусу ШР ДШВ з позивним “Тропа”, адаптаційний період дозволяє командирам глибше зрозуміти свій підрозділ: “У процесі навчання вони ще краще вивчають свій особовий склад, знаходять підхід до кожного, відтак, знають, яку задачу делегувати конкретному бійцю. Це безпосередньо конвертується в успіх на полі бою та злагодженість”.
Ключові напрямки підготовки
Основні предмети навчання під час адаптаційного періоду включають тактичну медицину, вогневу підготовку, інженерну підготовку та протидію БПЛА. Щодня військові працюють над такмедом, стрільбою та діями проти ворожих дронів.
Протягом усіх 14 днів бійці регулярно відпрацьовують навички ведення штурму. “Це єдине, що ми від них вимагаємо – працювати правильно і “на автоматі”. Інструктор пояснює, що бійців намагаються підготувати до різних ситуацій, які можуть виникнути під час бою. “Тому ми даємо бійцям базу, а вони її вже мають застосовувати, думаючи головою та аналізуючи, як отримані знання використати на практиці”.
Через інтенсивне дистанційне мінування інженерна підготовка також стала одним із критично важливих елементів навчання. Військові вивчають типи вибухонебезпечних предметів, вчаться розпізнавати міни та розтяжки, а також встановлювати інженерні загородження. “Коли військові переміщуються на позиції, то мають розуміти, який вигляд мають боєприпаси, запам’ятати їх форму чи колір, щоб залишитися з руками та ногами. І пам’ятати головне: в жодному разі не торкатися підозрілих предметів”, – говорить інструктор 79 бригади 7 корпусу ДШВ “Динамо”.
Інтенсивність тренувань
Інтенсивність навчання порівнюється з реальним боєм. “Наприклад, на одній точці військовий відпрацьовує стрільбу протягом 70 хвилин. Якщо три-чотири вогневих заняття протягом дня, то виходить, що військовий майже п’ять годин на день працює зі зброєю і відточує навички ведення вогню”, – ділиться “Ваньок”.
Близько 40% тренувань під час адаптаційного періоду проводяться вночі. Начальник підготовки 78 десантно-штурмової бригади 7 корпусу ДШВ з позивним “Штіль” наголошує на важливості формування психологічної впевненості бійця: “Це – впевненість і в своїх знаннях, і в командирові та побратимах, коли вони вийдуть на поле бою. Іноді інструктор просто підходить і каже: дивись, ти збив дрон – отже, ти це зможеш зробити і на бойових позиціях. Це також формує стійкість на полі бою”.
Тактична медицина: порятунок життя
Навички тактичної медицини часто вирішують, чи виживе поранений. Вони допомагають зупинити критичну кровотечу, зберегти кінцівки та врятувати життя побратимів у перші хвилини після поранення, ще до прибуття медиків. Інструктори з такмеду постійно спілкуються з військовими на передовій, щоб динамічно змінювати програму під поточну ситуацію.
Однією з ключових навичок є правильне застосування турнікета. Під час навчання інструктори наголошують: правильно накладений турнікет має відчуватися сильніше, ніж саме поранення. Занадто слабке накладання може бути небезпечним для пораненого.
“Медична підготовка в ДШВ – це написана кров’ю система, і працює вона дуже добре. Ми діємо за алгоритмом MARCH. Під час огляду перевіряємо всі частини тіла та кістковий корсет. Це важливо, бо може бути ключична травма чи травма тазу, а вони досить складні”, – говорить інструктор з тактичної медицини 79 ОДШБр 7 корпусу ДШВ з позивним “Верба”.
Також військових навчають правильно комунікувати з пораненими під час евакуації. “Важливо спілкуватися українською, щоб не налякати побратима. Комунікація відбувається в наказовій формі: говоримо пораненому побратиму, куди повзти або куди накладати турнікет. Бо якщо будемо лагідно просити, людина з пораненням або в стані шоку може не виконати цього”, – пояснює “Верба”.
Навички з такмеду мають бути відпрацьовані до автоматизму: “І тоді, коли боєць буде в стресовій ситуації, він не думатиме головою, а робитиме руками. А для імітації цієї стресової ситуації під час навчання ми використовуємо або димові завіси, або вибухи та стрільбу”.
Використання сучасних технологій
Бригади 7 корпусу швидкого реагування ДШВ активно освоюють новітні технології та тактику дій противника. Наприклад, у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді 7 корпусу ДШВ активно використовують симуляційні тренажери, які створюють віртуальне середовище, максимально наближене до реальних умов бою. “На тренажерній базі все відпрацьовується так, як на реальних зразках озброєння. За рахунок цього ми, зокрема, економимо дефіцитні боєприпаси, час на підготовку чи обладнання місцевості. Для цього достатньо теплого, безпечного, заживленого приміщення”, – каже начальник відділення підготовки 25 опдбр 7 корпусу ДШВ “Болград”.
Відтак, адаптаційний період у військових частинах 7 корпусу швидкого реагування ДШВ спрямований на кращу інтеграцію бійців у бойові підрозділи та підвищення їх виживання на фронті. Успішне виконання бойового завдання та збереження життя військових на полі бою – це результат важкої щоденної праці, навчання та навичок, відточених до автоматизму.
