Війна в Україні, яку Росія розпочала з гучними заявами про “денацифікацію” та “демілітаризацію”, може наближатися до неочікуваного повороту. Незважаючи на бравадні заяви Кремля, у самій Росії все частіше лунають голоси, що закликають до завершення бойових дій. Причини цього – складне економічне становище, жорсткі санкції та дедалі вищі витрати на ведення війни, які стають непосильним тягарем для російської економіки.
Зміна настроїв у російському істеблішменті: Від “неминучої перемоги” до “холодної паузи”
Ще нещодавно російська пропаганда створювала ілюзію “неминучої перемоги” в Україні. Ця ілюзія, як виявилося, охопила не лише пересічних громадян, а й вищі ешелони влади. Однак, реальність виявилася суворішою. Війна зайшла у глухий кут, а продовження конфлікту завдає дедалі більшої шкоди самій Росії.
Ключові сигнали, що свідчать про зміну настроїв:
- Олег Царьов, колишній український нардеп-колаборант, який після втечі до Росії у 2014 році став активним пропагандистом, публічно визнав, що російська пропаганда створила небезпечну ілюзію про “неминучу перемогу”. Він констатував, що у цю казку повірили не тільки звичайні росіяни, але й сама російська влада.
- Олексій Чадаєв, колишній кремлівський чиновник і пропагандист, пішов ще далі, заявивши, що продовження війни за поточним сценарієм веде Росію не до перемоги, а до “повної поразки”. Він закликав до “перерви” для перегрупування перед наступним етапом, що можна інтерпретувати як заклик до тимчасового припинення бойових дій.
- Василь Кашин, директор Центру комплексних європейських та міжнародних досліджень при московській Вищій школі економіки, у своїй статті надав ще один показовий сигнал. Він визнав, що Україна, ймовірно, залишиться антиросійською та прозахідною державою, а плани Кремля встановити у Києві “дружній режим” є нереалістичними. Кашин також застеріг, що навіть усунення Президента Володимира Зеленського та українського військового керівництва не принесе бажаного результату, адже на зміну їм може прийти ще більш активне й радикальне покоління лідерів. Тому він виступає за “замороження” війни.
Економічна криза як каталізатор: Санкції, витрати та ризик рецесії
Основною рушійною силою цих дискусій є стрімке сповільнення російської економіки. Міжнародні санкції, які були введені після повномасштабного вторгнення, у поєднанні зі зростанням військових витрат, створюють дедалі складніше становище для Москви.
Аналітики звертають увагу на такі аспекти:
- Зростання військових витрат: Фінансування війни виснажує російський бюджет. За даними Інституту вивчення війни (ISW), російський фінансовий блок попереджає Путіна про руйнівний вплив військових витрат на економіку. Чиновники пропонують скоротити ці видатки, проте російський диктатор, схоже, ігнорує ці сигнали, вимагаючи шукати додаткові кошти в цивільних секторах.
- Дефіцит бюджету: Дефіцит російського бюджету вже перевищив річний план, але Кремль продовжує фінансувати війну. Експерти припускають, що Путін може діяти так через хибне уявлення про успіхи російської армії, переконання у витривалості економіки та страх перед можливим обвалом фронту в разі скорочення оборонних витрат.
- Ризик рецесії: Reuters писав, що російська економіка стрімко сповільнюється. Експерти попереджають: Кремль опинився перед складним вибором між ризиком рецесії та необхідністю скорочувати фінансування бойових дій проти України.
Чи готовий Путін змінити курс?
Незважаючи на появу цих дискусій, ситуація всередині російської верхівки далека від одностайності. Частина кремлівських кіл, навпаки, виступає за більш жорсткі сценарії – зокрема, ескалацію проти країн Балтії або навіть застосування ядерної зброї проти України.
Олександр Габуєв, директор Берлінського центру Карнегі, вважає, що дискусія всередині російської еліти стає помітнішою, але поки незрозуміло, чи сам Путін усвідомлює глухий кут, у який зайшла війна. “Дискусія еліти з цього приводу починає нормалізуватися… Але чи усвідомлює Путін, що він у глухому куті, і що війна тепер приносить дедалі менше користі? Цього ми не знаємо. Ніщо не вказує на те, що він змінив свою думку”, – зазначив Габуєв.
Павло Клімкін, колишній міністр закордонних справ України, вважає, що Путін навряд чи дослухається до таких аргументів, оскільки війна стала основою існування нинішнього російського режиму. “Війна — це спосіб життя цього режиму. Це як їзда на велосипеді: якщо вони зупиняться, вони впадуть”, – зазначив Клімкін.
Українські удари та довгострокові наслідки
Аналітики також звертають увагу на наслідки українських далекобійних ударів по території РФ. Хоча ці удари вже створюють для Москви певні проблеми, може знадобитися час, щоб вони суттєво вплинули на настрої в російському суспільстві та призвели до рішень Кремля.
Навіть попри появу таких дискусій, російський режим поки залишається достатньо згуртованим навколо продовження війни. Про це зазначає заступник міністра оборони Німеччини Нільс Шмід.
Чи означає це, що кінець війни вже на горизонті? Це питання залишається відкритим. Однак, наявність публічних дискусій про завершення війни, навіть без заявленої “перемоги”, на тлі погіршення економічної ситуації в Росії, може свідчити про те, що російська еліта починає усвідомлювати реальні наслідки затяжного конфлікту.
Україна продовжує боротися за свою свободу та незалежність, і посилення міжнародного тиску, а також стійкість українського народу, залишаються ключовими факторами у досягненні справедливого миру.
