Вірменія стоїть на порозі історичних парламентських виборів 7 червня, які можуть визначити її майбутній зовнішньополітичний курс на десятиліття вперед. Ця країна, колись найближчий союзник Росії на Південному Кавказі, нині переживає кардинальні зміни, намагаючись вирватися з орбіти впливу Кремля і спрямувати свій погляд на Захід, зокрема на Європейський Союз. Однак Москва не має наміру здавати свої позиції без бою, використовуючи весь арсенал тиску та погроз.
### Від Лояльного Союзника до Стратегічного Партнера Європи?
Протягом понад трьох десятиліть після здобуття незалежності у 1991 році, Вірменія була міцно пов’язана з Росією. Країна розміщувала російські військові бази, купувала російську зброю та брала активну участь у політичних та економічних інтеграційних процесах, очолюваних Москвою. Однак, з приходом до влади прем’єр-міністра Нікола Пашиняна у 2018 році, ця давня залежність почала поступово руйнуватися.
Пріоритетом Пашиняна стало переорієнтування зовнішньої політики Вірменії на європейський напрямок. Це прагнення, як зазначає The Guardian, є найзначнішим геополітичним зсувом у зовнішній політиці країни від моменту здобуття незалежності. Попри глибоку економічну залежність Єревана від Москви, парламентські вибори 7 червня стануть справжнім випробуванням для політики чинного прем’єра.
### Кремль У Паніці: Погрози та “Український Сценарій”
Москва відчуває, що втрачає Вірменію, яку вважала своєю “законною сферою інтересів”. “Москва відчуває, що втрачає Вірменію, що країна стала для неї трохи завеликою. Тож Москва намагається змусити Пашиняна зробити вибір — на користь Росії”, — наголошує Томас де Ваал, старший науковий співробітник глобальної аналітичної компанії Carnegie Europe.
Агресивна реакція Кремля не змусила на себе чекати. Президент Росії Володимир Путін відкрито попередив, що Вірменія може зіткнутися з “українським сценарієм”, якщо продовжить свій курс на європейську інтеграцію. Ця заява викликала шок і обурення, адже “український сценарій” в контексті російської агресії означає війну, руйнування та втрату суверенітету.
Не відставав і секретар Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв, який нахабно натякнув, що Нікола Пашиняна може спіткати доля льовотроцького — його вбив Сталін. Ці погрози свідчать про глибоку паніку Кремля та його готовність використовувати будь-які методи для збереження свого впливу.
### Наслідки Війни в Карабаху: Переломний Момент
Різке погіршення відносин між Вірменією та Росією сталося після анексії Азербайджаном Нагірного Карабаху у 2023 році. Це призвело до масового виходу понад 100 тисяч етнічних вірмен з анклаву. Росія, яка мала військовий договір з Вірменією, залишилася осторонь конфлікту, що стало переломним моментом для багатьох вірмен.
Ця поразка змусила вірменських чиновників відкрито поставити під сумнів цінність Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) — військового альянсу під керівництвом Москви, який Вірменія вважала наріжним каменем своєї безпеки. Минулого року Нікол Пашинян повністю призупинив участь Вірменії в ОДКБ, що ще більше розлютило Кремль.
### Європейська Увага та Американська Підтримка
Ще більший гнів Кремля викликала участь президента України Володимира Зеленського у саміті Європейського політичного співтовариства, що відбувся у Єревані у квітні 2026 року. Останніми місяцями Нікол Пашинян не лише говорив про прагнення країни вступити до Євросоюзу, але й активно налагоджував контакти із США.
Президент Дональд Трамп публічно підтримав Пашиняна, а віце-президент Джей Ді Венс та держсекретар Марко Рубіо відвідали Єреван. Це свідчить про зростаючий рівень політичної уваги та економічної взаємодії Америки з Вірменією.
### Російські Методи Впливу: Дезінформація та Таємні Операції
Москва намагається чинити тиск на Вірменію, використовуючи перевірені методи. Раніше Кремль безрезультатно намагався підтримати проросійські політичні сили на виборах у Молдові та Угорщині, застосовуючи дезінформаційні кампанії та таємні операції впливу.
Елементи схожого сценарію розгортаються і у Вірменії. Кремль надав підтримку головному супернику Пашиняна — російсько-вірменському мільярдеру Самвелу Карапетяну, чия партія “Сильніша Вірменія” виступає за тісніші зв’язки з Москвою. Однак, як зазначають аналітики, російська кампанія дала зворотний ефект, лише зміцнивши підтримку Пашиняна. Вірменська опозиція, натомість, дискредитувала себе в очах громадськості через свою очевидну близькість до Росії.
### Європейська Солідарність та Економічна Допомога
Європейські лідери відкрито висловлюють свою перевагу для перемоги Пашиняна. Прем’єр-міністр Вірменії вже встановив особливо тісні зв’язки з президентом Франції Еммануелем Макроном.
Європейський Союз, аби підтримати відхід Вірменії від Москви, оголосив про початковий пакет економічної підтримки у розмірі 50 мільйонів євро. Ця допомога покликана допомогти країні подолати тиск з боку Росії у торговельній сфері та закласти основу для подальшої економічної співпраці.
На знак солідарності Україна також розпочала імпортувати вірменські троянди після того, як Росія запровадила заборону на імпорт квітів.
### Економічні Важелі Москви та Невизначеність Майбутнього
Попри всі зусилля Вірменії щодо диверсифікації партнерських відносин, Росія все ще має потужні економічні та політичні важелі впливу. Кремлівські чиновники останнім часом натякали, що Єреван, можливо, більше не зможе покладатися на субсидований газ, який є основою значної частини її економіки.
Reuters повідомляло, що Росія планувала не тільки “знести” Пашиняна, але й завезти до Вірменії 100 тисяч своїх “виборців” для голосування за опонентів чинного прем’єра.
Аналітики зазначають, що Москва діє обережно, щоб не тиснути надто сильно, бо це може підживити подальші антиросійські настрої. “Ніхто не може з упевненістю передбачити, наскільки РФ продовжуватиме тиск, якщо Пашиняна переоберуть. Якщо він залишиться при владі, Росії все одно доведеться знайти якийсь спосіб дії в існуючому політичному ландшафті. Кремль не захоче залишати Вірменію в обіймах своїх геополітичних конкурентів”, — вважає політолог Ованес Нікогосян.
### Висновок: Майбутнє Вірменії — У Її Власних Руках?
Парламентські вибори 7 червня стануть ключовим моментом для Вірменії. Країна стоїть перед вибором: продовжувати шлях до європейської інтеграції, ризикуючи подальшим тиском з боку Росії, чи повернутися до давньої залежності від Москви.
Перемога Нікола Пашиняна може означати остаточний розрив з російським впливом та відкриття нових горизонтів для співпраці з Європою. Однак, за спиною кремлівських погроз та маніпуляцій, майбутнє Вірменії залишається невизначеним, але водночас сповненим надій на суверенітет та самостійний розвиток.
