У Києві з глибоким сумом провели в останню путь оператора ТСН та відважного добровольця Євгена Солов’я. Майже десять років він працював на телеканалі “1+1”, даруючи глядачам можливість бачити найважливіші події країни очима професіонала. З початком повномасштабного вторгнення він змінив камеру на дрон і став смертоносним пілотом безпілотників.
Прощання з Євгеном відбулося у Вербну неділю, і атмосфера на Хрещатику була сповнена скорботи. Під звуки автомобільних сигналів та вигуки “Шану герою!” Київ віддавав шану своєму захиснику.
Від камери до зброї: шлях героя
Євген Соловей працював на “1+1 медіа” з 2011 року. Його професіоналізм та незмінно позитивний настрій запам’яталися колегам. Журналіст Дмитро Святненко згадує його як “крутого чувака — доброго, сильного, завжди в гарному настрої і професіонала”.
Ще у 2014 році, коли Росія розпочала агресію на сході, Євген без вагань поїхав у зону АТО. Він не міг залишатися осторонь, бачачи звірства ворога. В архівах збереглися його спогади про ті часи, коли “адреналін зашкалював, що або кидати камеру і брати автомат…”.
У лютому 2022 року Євген зробив остаточний вибір — змінив камеру на зброю. Спочатку він вступив до тероборони, а згодом приєднався до 30-ї бригади.
“Я Соловей, я птах, я повинен літати”
Друг Євгена, Володимир Ситюк, з усмішкою згадує, як той прийшов у військкомат. “Його хотіли записати танкістом, але він сказав: “Друже, ти мене бачиш? Це 130 кілограм ваги. Поки я в танк залізу — війна закінчиться. Я Соловей, я птах, я повинен літати””.
Так Євген став пілотом БПЛА. Він майстерно керував різними типами дронів — від маленьких FPV-дронів та “Мавіків” до великих розвідувальних літаків. Він пройшов бої на Харківщині та Донеччині, отримав поранення, але після одужання знову повернувся до своїх “пташок”.
Остання зустріч та вічний спокій
Воєнкор ТСН Олександр Моторний згадує останню зустріч з Євгеном: “Ми заїхали до нього, посиділи… Він робив свою роботу навіть при нас. Попрощалися як завжди: “До зустрічі, не прощаємось”. Так вийшло, що попрощалися”.
Серце Євгена зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ, і люди з різних районів міста виходили з машин, ставали на коліна, проводжаючи свого земляка. Багато хто тримав у руках гілочки верби.
Євген Соловей знайшов свій спокій, але його кадри назавжди залишилися в історії України, а його подвиг — у пам’яті народу.
