**Економічний Фронт: Невидима Зброя України, Що Б’є По Кишені Кремля**
Останні місяці українські сили оборони демонструють не лише героїчну стійкість на полі бою, але й вражаючу ефективність у новій, стратегічно важливій сфері — атаках на критичну інфраструктуру Росії. Аналітики авторитетного видання The Economist підтверджують: удари по російських портах, нафтопереробних заводах та військових об’єктах завдають мільярдних збитків російській економіці та підривають Кремлівський наратив про незламність. Це не просто поодинокі атаки, а скоординована кампанія, що знаменує собою поворотний момент у війні, особливо після тривалого періоду оборонних дій ЗСУ.
**Санкт-Петербург Під Прицілом: Удар По Економічному Столиці**
Одна з найгучніших подій останнього часу — це атака українських дронів на порт Санкт-Петербурга 3 червня. Цей удар, що став першим днем Петербурзького міжнародного економічного форуму, мав потужний символічний і практичний ефект. Форум, який Росія традиційно використовує для демонстрації своєї економічної могутності, був затьмарений прицільними ударами по його “серцю”. Але українська кампанія не зупинилася на цьому. Вже за три дні послідував повторний удар, який знищив сусідній паливний склад і завдав шкоди військово-морській базі. Губернатор регіону був змушений визнати, що ці удари були “безпрецедентними”. Масштаб атаки вражає, адже Санкт-Петербург розташований приблизно за 800 км від кордону, що свідчить про значне зростання можливостей українських сил.
**Туапсе: Схема, Що Повторюється, І Втрачені Мільярди**
Схожа тактика була застосована і в Туапсе, ключовому центрі експорту нафти Росії. Спершу було атаковано морський термінал, а вже другий удар спричинив масштабний розлив нафти. Крім того, Україна цілеспрямовано завдала удару по великому нафтопереробному заводу. Це не випадковість, а добре продумана стратегія. Аналіз показує, що ці атаки є значно масштабнішими і завдають значно більшої шкоди російській економіці та військовому виробництву, ніж це офіційно визнається Москвою.
**Цифри Говорять Самі За Себе: Глибинні Удари Зростають**
Журналісти The Economist, аналізуючи дані проєкту ACLED (Armenian Conflict Database on Location and Events), виявили вражаючу динаміку. Від кінця 2022 до кінця 2024 року зафіксовано 335 українських ударів по цілях, розташованих щонайменше за 100 км від кордону. При цьому, торік було здійснено 658 таких атак, а від початку цього року — вже понад 800 глибинних ударів.
Зона охоплення української кампанії також невпинно розширюється. Аналітики склали перелік з 6 351 стратегічних об’єктів РФ, розташованих щонайменше за 100 км від кордону. Виявилося, що 2 377 з цих об’єктів знаходяться в радіусі 5 км від місця глибокого удару України. Для порівняння, у 2022 році таких об’єктів було лише 32.
**Виявлення Прихованих Ударів: Модель The Economist**
Кількість зареєстрованих атак, напевно, занижена. Щоб оцінити, скільки ударів пропускається, The Economist створив модель, яка використовує дані про пожежі біля стратегічних об’єктів як показник українських атак. Протягом 2025 року ця модель виявила приблизно втричі більше атак, ніж зафіксував ACLED. Ця різниця значною мірою пояснюється повторюваними атаками на ті самі ключові російські цілі.
**Економічний Ефект: Двохетапне Руйнування**
Українська тактика повторних ударів по ключових російських цілях завдає економічної шкоди у два етапи:
1. **Перешкоджання Швидкому Ремонту:** Як тільки початкові пожежі в Туапсе були загашені, Україна знову вдарила, спричинивши розлив нафти. Ремонтні роботи є надзвичайно дорогими і відволікають ресурси, які могли б бути спрямовані на військову або цивільну економіку.
2. **Удар По Сучасних Технологіях:** Україна все частіше атакує найсучасніші “вторинні” установки на нафтопереробних заводах. Ці установки перетворюють первинне паливо на цінну продукцію, таку як бензин і дизельне паливо. Їх знищення завдає довготривалої шкоди виробничим потужностям.
**Зменшена Вогнева Міць, Максимальний Ефект**
Хоча не всі удари України є стовідсотково успішними, і росіяни покращили навички переміщення та приховування складів боєприпасів, ключові об’єкти, як-от порти, нафтобази та НПЗ, приховати неможливо. Україна ефективно використовує свою, відносно зменшену, але точну вогневу міць. Як наслідок, виробництво нафти на російських НПЗ цієї весни було на 15% меншим, ніж торік. Російський уряд був змушений запровадити обмеження на експорт бензину та авіаційного палива, щоб уникнути дефіциту та підтримувати низькі ціни.
**Доходи Від Нафти Різко Скорочуються**
“Якщо атаки продовжуватимуть порушувати роботу нафтопереробних заводів, Росія буде змушена скоротити видобуток нафти пізніше цього року, оскільки не зможе переробляти або продавати всю нафту, яку видобуває”, — стверджує Джанів Шах з аналітичної фірми Rystad Energy.
За оцінками фінського аналітичного центру, доходи Москви від експорту викопного палива від січня до квітня 2026 року були на 4,6% меншими, ніж роком раніше. З червня 2025 року Росія заробляє на викопному паливі менше, і це зниження поглиблюється. Минулоріч від червня до грудня доходи країни від експорту викопного палива склали 18 мільярдів доларів — це на 12% менше, ніж зазвичай. За перші чотири місяці цього року вони були на 34% нижчими.
**Інші Фактори: Рубль, Санкції та Ціна Нафти**
Цей значний розрив у доходах також частково зумовлений іншими чинниками, зокрема міцним рублем, який нівелює вигоди від підвищення цін на нафту, та посиленням західних санкцій, що ускладнюють експорт і змушують Росію продавати продукцію зі знижкою.
**Постійні Удари: Розсіювання Ресурсів Ворога**
Навіть невеликі, але постійні атаки продовжуватимуть розсіювати авіацію Росії, перешкоджати ремонту та змушувати їх захищати райони, які раніше були поза зоною досяжності. Це стратегія “виснаження”, яка поступово підриває обороноздатність противника.
Президент Володимир Зеленський анонсував значне збільшення виробництва української зброї, включаючи сотні ракет і дронів, для протидії російським масованим атакам. Україна планує наздогнати росіян за обсягами виробництва, щоб повноцінно відповідати на агресію.
**Підсумок: Стратегічна Перевага України**
Атаки на російські порти та нафтопереробні заводи — це не просто окремі події, а частина комплексної стратегії, яка приносить відчутні результати. Вони позбавляють Росію мільярдів доларів доходів, підривають її економіку, руйнують символічний образ незламності та виснажують її ресурси. Це чіткий сигнал: Україна не лише обороняється, але й атакує, завдаючи болісних ударів там, де це найчутливіше для агресора.
—
*Зверніть увагу: Ця стаття базується на аналізі, наданому The Economist, та містить додаткові деталі для глибшого розуміння контексту.*
