### Початок нової антиукраїнської хвилі: Як Польща “стріляє собі в ногу”
В останні тижні міжнародна арена стала свідком несподіваного загострення українсько-польських відносин, що сягнуло апогею через рішення України присвоїти почесне найменування «імені Героїв УПА» одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ. Цей крок, зроблений 26 травня указом Президента Володимира Зеленського, викликав бурхливу реакцію у Польщі, перетворившись на справжній політичний скандал, що триває вже два тижні.
Польська сторона, зокрема Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш та глава МЗС Радослав Сікорський, висловили обурення, заявивши, що Україна припустилася “помилки, яку має виправити”. Президент Польщі Анджей Дуда пригрозив позбавити Володимира Зеленського найвищої державної нагороди – Ордена Білого Орла. Кандидат на посаду прем’єра від партії “Право і справедливість” (ПіС) Пшемислав Чарнек пішов ще далі, висловивши звинувачення на адресу заступника міністра науки Польщі Анджея Шептицького, правнука митрополита Андрея Шептицького, щодо “українців, які ображають поляків”.
### Чи є це передвиборчою кампанією?
Аналітики ТСН.ua вже припускали, що цей скандал може бути лише початком передвиборчої кампанії в Польщі, яка готується до парламентських виборів у 2027 році. Особливо активну антиукраїнську риторику підтримують представники ПіС, а також проросійські партії “Конфедерація” та “Конфедерація корони польської”. Саме члени цих політичних сил стояли за протестами польських фермерів на українському кордоні у 2023-2024 роках.
Дані останніх опитувань свідчать про зміни у електоральних вподобаннях: Громадянська коаліція Дональда Туска, хоч і лідирує з 30,8%, втратила 1,2% підтримки порівняно з квітнем. Натомість, популярність ПіС зросла на 1,4% (до 19,6%), а “Конфедерації” – на 2,3% (до 15,3%). Це пояснює, чому представники цих партій так голосно виступають, намагаючись звинуватити уряд Туска в “надмірній проукраїнськості” та вимагаючи вибачень від України.
### Нехтування Україною на міжнародній арені та наслідки для співпраці
Ситуація загострилася після візиту голови Офісу Президента України Кирила Буданова до Варшави. ЗМІ помітили, що Володимир Зеленський летів на саміт у форматі E3 до Лондона через Кишинів, а не через Жешув, що викликало хвилю критики в польських соціальних мережах. Польські політики та експерти звинуватили Україну в “невдячності” та навіть запропонували обмежити її доступ до аеропорту Жешув-Ясьонка, що могло б ускладнити перекидання допомоги.
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, коментуючи зміну аеропорту вильоту Зеленського, заявив, що не буде вказувати, куди має літати український президент, проте підкреслив, що Польщу не покликали на саміт у форматі E3 до Лондона, де обговорювалося майбутнє Європи, а не минуле. “Я сказав, що з точки зору Польщі ми не будемо поважати жодних угод, у яких Польща не бере участі, тобто вони не будуть для нас обов’язковими, а Польща є абсолютно необхідною ланкою для серйозних дискусій щодо майбутнього України та регіону”, – зазначив Туск.
### “Мова ворожнечі”: як скандал впливає на українців у Польщі
Наслідки цього скандалу відчули не лише на державному рівні. Місто Вінниця відкликало свій запит про допомогу автобусами до польського міста-побратима Кельце через “мову ворожнечі, ненависті й брехні”, розпаленої місцевими політиками. Голова міськради Кельце Мачєй Якубчик заявив, що автобуси не будуть передані, оскільки у Вінниці є вулиця Степана Бандери, і саме цією вулицею їздив би один з автобусів. Депутат від ПіС Марчин Стемпнєвський запропонував продати автобуси та витратити гроші на потреби містян.
Мер Кельце Агата Войда, хоч і висловила вдячність мешканцям Кельце за підтримку, визнала, що через “брехню, маніпуляції і звичайну людську підлість” мер Вінниці Сергій Моргунов вирішив відкликати прохання.
Протягом останніх двох тижнів у соціальних мережах значно збільшилася кількість повідомлень від українців, які проживають у Польщі, про прояви ксенофобії з боку поляків. Багато випадків закінчувалися зверненнями до поліції. Це лише підсилює стурбованість, адже ще до цього скандалу кількість випадків дискримінаційного ставлення до українців у Польщі, аж до випадків побиття, суттєво зросла.
### Відповідальність та політичні маніпуляції
Варто нагадати про жорстоке побиття підлітків з України у Варшаві, що сталося на початку травня. Нападникам загрожує позбавлення волі до восьми років. Мер Варшави Рафал Тжасковський, коментуючи інцидент, вказав на відповідальність правих польських сил, “слова яких іноді мають саме такі наслідки й можуть сприйматися бандитами як заохочення до подібних дій”.
Водночас, польські ЗМІ висвітлювали випадки депортації українців за правопорушення, такі як вилов сома із озера Балатон або заїзд машиною в заповідну зону. Ці випадки, хоч і підпадають під відповідальність, трактувалися як загроза громадському порядку або безпеці держави.
ТСН.ua наголошує, що українці мають нести відповідальність за свої вчинки. Проте, очевидно, що польські політики використовують такі випадки для здобуття політичних балів, а провладна коаліція, щоб не втрачати ініціативу, також це підхоплює.
### Історична пам’ять та майбутнє співпраці
Помірковані польські ЗМІ, історики та експерти закликають польських політиків “схаменутися”, нагадуючи заяву Кароля Навроцького від 2023 року: “Українці мають право обирати своїх героїв. Я не маю на це жодних претензій”. Проте, здається, що антиукраїнська риторика в Польщі вже вийшла з-під контролю.
Позиція Польщі щодо відмови від угод, у яких країна не бере участі, а також блокування ідеї Німеччини про перенаправлення Україні 6,6 млрд євро з Фонду миру, демонструє бажання Варшави висувати свої умови. Заступник міністра оборони Польщі Цезарій Томчик заявив, що ці гроші “належать Польщі” і мають піти на модернізацію польського війська.
### Висновок: Час для мудрості та взаєморозуміння
Скандал навколо “Героїв УПА” став яскравим прикладом того, як політичні ігри можуть завдати шкоди давнім партнерським відносинам. З одного боку, Україна, яка бореться за свою незалежність, потребує підтримки та розуміння. З іншого боку, Польща, маючи багату історію та прагнучи захистити свої інтереси, не повинна вдаватися до дій, що розпалюють ворожнечу та створюють нові перешкоди на шляху до спільного майбутнього.
Спікер Сейму Влодзімеж Чажастий вважає, що “хтось у цій справі, не ображаючи нікого, має виявитися мудрішим”. Колишній міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутович закликав не ставитися до України, яка має майже мільйонну армію, патерналістськи.
Для того, щоб подолати цей кризовий період, необхідно повернутися до діалогу, взаємної поваги та готовності до компромісів. Історичні питання мають вирішувати історики та експерти, а політики – зосередитися на зміцненні партнерства та спільному протистоянні спільним викликам. Тільки тоді Україна і Польща зможуть рухатися вперед, зміцнюючи свою безпеку та процвітання.
