**Вірменія стоїть на порозі доленосних рішень. Чи зможе оновлена Конституція стати фундаментом для тривалого миру на Кавказі та запорукою процвітання країни? Розбираємося у тонкощах політичних процесів, що можуть кардинально змінити майбутнє регіону.**
Парламентські вибори у Вірменії, що відбулися 7 червня, принесли перемогу партії чинного прем’єр-міністра Нікола Пашиняна “Громадянський договір”. Отримавши 49,81% голосів, партія зберегла лідерство, але не змогла здобути абсолютної більшості. Ця, здавалося б, незначна цифра – менше 50% – стала каменем спотикання на шляху до найважливішого елементу мирного врегулювання з Азербайджаном – внесення змін до Конституції країни.
**Чому Конституція – ключ до миру?**
Сучасна Конституція Вірменії, зокрема її преамбула, містить посилання на “Декларацію про незалежність”, яка була спрямована на об’єднання Вірменської РСР і Нагірного Карабаху. Ця історична деталь, зазначають експерти, надає підстави для потенційних реваншистських настроїв у вірменському політичному істеблішменті. Іншими словами, існуюча нормативно-правова база може бути використана для розпалювання нового витка конфлікту, подаючи це як “легітимну основу” у пропагандистських медіа.
Відсутність абсолютної більшості у парламенті ускладнює процес внесення конституційних змін, що потребують підтримки значної кількості депутатів. Це створює простір для маневрів для тих політичних сил, які зацікавлені у збереженні напруженості в регіоні.
**Поразка реваншистів та російський слід**
Важливою тенденцією виборів стало ослаблення позицій реваншистських сил, які відкрито підтримуються Росією. Такі постаті, як Самвел Карапетян та Роберт Кочарян, втратили можливість для перезапуску відносин з Володимиром Путіним, мілітаризації країни та підготовки до нової війни. Однак, вони все ще можуть чинити перешкоди конституційній реформі, адже головним бенефіціаром нестабільності на Кавказі є саме Росія.
Західні аналітики та медіа, зокрема Financial Times, неодноразово наголошували, що Росія протягом десятиліть використовувала конфлікт на Кавказі для підтримки свого геополітичного впливу, виступаючи в ролі арбітра та інструмента тиску на сторони конфлікту. Мирний договір між Азербайджаном та Вірменією, навпаки, вигідний не лише країнам регіону, Туреччині, Європі та США, а й усуває Росію від ролі ключового гравця.
Саме тому, за даними незалежного видання Meduza, адміністрація Путіна наказала пропагандистським ЗМІ подавати результати виборів у Вірменії як “поразку” прозахідного Пашиняна, акцентуючи увагу на його нездатності отримати абсолютну більшість. Російські ЗМІ намагаються створити наратив про “невдачу” реформ та “нерішучість” вірменського народу.
**”Мир як є” – пастка Кремля?**
Експерти попереджають про ймовірність появи закликів з боку проросійськи налаштованих чиновників та “корисних ідіотів” до підписання мирного договору “як є”, без очікування конституційних реформ. Однак, за цією мирною оболонкою може ховатися кремлівська стратегія, спрямована на поглиблення хаосу та збереження впливу Росії у традиційних сферах її інтересів.
**Перезапуск відносин, а не просто нормалізація**
Важливо розуміти, що справжній мир на Кавказі – це не просто нормалізація відносин між лідерами. Це перезапуск відносин між двома народами, які мають обрати шлях співпраці, відкритості та процвітання. Конституційні зміни є необхідною умовою для досягнення цієї мети.
**Економічне процвітання через розблокування комунікацій**
Без підписання повноцінного мирного договору та внесення поправок до Конституції неможливе розблокування регіональних комунікацій. Це, в свою чергу, є найпрямішим шляхом до економічного процвітання Вірменії та її реальної переорієнтації з Росії на Європу. Азербайджан та Туреччина вже неодноразово підкреслювали цю взаємозалежність.
**Вірменія – людина в червоному вбранні**
Нікол Пашинян неодноразово демонстрував розуміння необхідності конституційних змін. У своїх виступах він порівнював Вірменію з людиною в червоному одязі, яка має пройти дорогою, оточеною биками. “У червоному вбранні ми не зможемо пройти цей шлях”, – наголошував він, маючи на увазі необхідність змін, зокрема конституційних.
Майже 50% виборців, які віддали свої голоси за Пашиняна, свідчать про те, що значна частина вірменського суспільства готова до змін і прагне їх. Попри відсутність абсолютної більшості, прем’єр-міністр має можливість запустити процес конституційної реформи, заручившись підтримкою опозиційних депутатів.
**ЄС: Росія намагатиметься зірвати мир**
Аналітичний центр Європейського Союзу EUISS зазначає, що саме на зриві мирного процесу зосереджуватимуться зусилля Росії. Вірменії потрібна Конституція, яка будуватиме майбутнє, а не утримуватиме країну в політиці минулого.
**Курс на майбутнє: від конфлікту до розвитку**
Південний Кавказ живе в новій реальності, де Карабах більше не є предметом переговорів. Якщо вірменський народ дійсно прагне миру, економічного розвитку та відкриття регіональних комунікацій, він має зробити наступний крок: усунути з правової системи все, що перешкоджає виходу з логіки конфлікту та зосередженню на розвитку країни. Цей курс є об’єктивно необхідним не лише для Вірменії та Азербайджану, а й для всього регіону та Європейського Союзу.
**Важливо пам’ятати:**
* Конституційна реформа – це ключовий етап для досягнення сталого миру на Кавказі.
* Росія зацікавлена у збереженні конфлікту для підтримки свого впливу.
* Економічне процвітання Вірменії нерозривно пов’язане з мирним врегулюванням та розблокуванням регіональних комунікацій.
* Суспільство Вірменії готове до змін і потребує політичної волі для їх реалізації.
Майбутнє Вірменії та всього Кавказу залежить від рішень, що будуть прийняті сьогодні. Шлях до миру – це шлях до розвитку, відкритості та співпраці.
