**Замість мігрантів — переселенці: Нова реальність українського ринку праці**
Український бізнес стоїть перед гострою проблемою нестачі кваліфікованих кадрів. Здавалося б, логічним кроком було б залучення трудових мігрантів з-за кордону. Проте, дивовижно, але переважна більшість українських компаній не поспішають відкривати двері іноземцям. Натомість, вони активно шукають приховані резерви всередині країни, надаючи перевагу внутрішньо переміщеним особам. Чому так сталося і що стоїть за цим трендом?
**Європейська Бізнес Асоціація б’є на сполох: Цифри, які змушують замислитись**
У травні та червні 2026 року Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА) провела масштабне дослідження серед українських роботодавців, аби з’ясувати їхню готовність наймати фахівців з-за кордону. Результати виявилися вражаючими і, відверто кажучи, несподіваними.
* **45% компаній** взагалі не розглядають можливість працевлаштування іноземців. Це значна частина українського бізнесу, яка свідомо уникає найму іноземної робочої сили.
* Ще **41% респондентів** допускають таку можливість лише теоретично. Це означає, що навіть ті, хто не відкидає найм іноземців повністю, не мають чіткого плану чи практичного досвіду.
* Лише **12% підприємств** активно вивчають цю опцію. Це невелика частка, яка свідчить про те, що залучення іноземних спеціалістів поки що не є пріоритетом для більшості.
* Практичний досвід залучення закордонних кадрів наразі мають лише **2% опитаних організацій**. Це мізерний показник, який підкреслює складність та недостатню поширеність такої практики.
**Звідки приходять іноземні фахівці? Коли вони таки потрібні**
Коли український бізнес таки наважується на найм іноземців, то, здебільшого, це стосується **технічного персоналу або топменеджерів**. Такі фахівці наймаються, як правило, з країн Європейського Союзу. Більше того, 58% керівників не вважають найм іноземців економічно вигідним рішенням для своєї компанії.
Також цікаво, що майже половина роботодавців, які залучають іноземних спеціалістів, укладають із ними **довгострокові контракти тривалістю до 3 років**. Це може свідчити про прагнення до стабільності та уникнення частих змін у командах.
**”Бюрократичний монстр” та мовні бар’єри: Головні перешкоди на шляху іноземців**
Підприємці, які вже мали справу з працевлаштуванням іноземців, скаржаться на **надзвичайно складні та заплутані державні процедури**. Процес легалізації такого працівника зазвичай триває **до 6 місяців** і супроводжується значними **додатковими витратами** на житло та послуги посередників. Ця тяганина та фінансове навантаження стають суттєвою перешкодою.
Окрім бюрократичних складнощів, ключовими викликами роботодавці також виділяють:
* **Мовний бар’єр:** Відсутність спільної мови може суттєво ускладнити комунікацію, навчання та інтеграцію іноземного працівника в колектив.
* **Загальна складність адаптації:** Іноземним громадянам буває складно пристосуватися до нового культурного середовища, звичаїв та робочих процесів.
**Внутрішні резерви: Чому переселенці — найкраща альтернатива?**
Замість того, щоб витрачати ресурси та час на подолання складнощів, пов’язаних із наймом іноземців, український бізнес бачить **чудову альтернативу у внутрішніх резервах країни**.
Близько **41% опитаних** вважають, що **посилення державної підтримки у працевлаштуванні внутрішньо переміщених осіб (ВПО)** могло б значно зменшити кадровий дефіцит. Це логічний підхід, адже:
* **Відсутність мовного бар’єру:** Люди, які вже говорять українською, легше адаптуються до робочого процесу.
* **Культурна близькість:** Спільний культурний код та розуміння менталітету значно спрощують інтеграцію.
* **Зменшення бюрократії:** Процедури працевлаштування українських громадян, включаючи ВПО, зазвичай простіші та швидші.
* **Підтримка співвітчизників:** Наймаючи ВПО, компанії не тільки вирішують свої кадрові проблеми, але й допомагають людям, які втратили домівки та роботу через війну.
**Які пропозиції бізнесу до держави?**
Щоб покращити ситуацію з наймом іноземних фахівців (якщо така необхідність виникне в майбутньому) та ефективніше використовувати внутрішні резерви, бізнес пропонує державі:
1. **Цифровізація бюрократичних процедур:** Максимальне спрощення та автоматизація документообігу, пов’язаного з працевлаштуванням, особливо для іноземців.
2. **Суттєве спрощення міграційних вимог:** Перегляд та оптимізація законодавства, що регулює працевлаштування іноземних громадян.
3. **Посилення державної підтримки ВПО:** Розробка програм, які б стимулювали роботодавців до найму внутрішньо переміщених осіб, наприклад, через часткове покриття витрат на заробітну плату або навчання.
**Майбутнє українського ринку праці: Демографія, міграція та нова політична нація**
Експерти, такі як Василь Воскобойник, голова ГО «Офіс міграційної політики», прогнозують, що попри демографічну кризу, Україна не стане безлюдною. Навпаки, її населення може кардинально змінитися за рахунок притоку людей з інших країн. В перспективі, ці трудові мігранти можуть стати частиною нової політичної нації.
Однак, на даний момент, український бізнес робить ставку на внутрішні ресурси, демонструючи свою стійкість, винахідливість та готовність підтримувати співвітчизників. Переселенці стають не просто вимушеними шукачами роботи, а повноцінними кадровими резервами, які допомагають українській економіці залишатися на плаву.
**Важливо пам’ятати:**
* Дана стаття ґрунтується на опитуванні, проведеному Європейською Бізнес Асоціацією у травні-червні 2026 року.
* Інформація про зустріч Зеленського з прем’єром Британії Стармером, загибель колишнього чеченського кримінального авторитета, зміни виплат військовим, літнє сонцестояння, а також дисклеймери щодо вікових обмежень та авторських прав, є додатковим контекстом, що не стосується основної теми статті про ринок праці.
**Залишайтеся з нами, щоб бути в курсі найактуальніших новин та аналітики українського бізнесу!**
