“Труха” на перехресті чуток: Чи дійсно медіа-гігант продано, і хто за цим стоїть?

Останні тижні український медіапростір сколихнула низка гучних заяв та звинувачень, що стосуються одного з найпопулярніших Telegram-каналів країни – “Труха”. Ця мережа, що виросла з локального пабліка до справжнього медіа-гіганта з понад 3 мільйонами підписників, знову опинилася в епіцентрі скандалу. Чутки про можливий продаж каналу, “російський слід” та навіть “полювання” з боку ТЦК на одного з його керівників – деталі цієї історії розбиралися журналісти ТСН.ua.

“Російський слід” чи бізнес-інтриги?

Основний лейтмотив скандалу – нібито новий інвестор мережі “Труха”, який може бути пов’язаний з Російською Федерацією. За інформацією видання Forbes Ukraine, цю угоду міг здійснити харківський криптопідприємець Микола Удянський. Видання посилається на двох анонімних підприємців, дотичних до медійного та оборонного бізнесу, які стверджують, що угода відбулася близько двох місяців тому. За даними Forbes, сума угоди могла сягнути від 15 до 25 мільйонів доларів США.

Цю інформацію підтвердив також відомий волонтер та блогер Сергій Стерненко. Він заявив, що Микола Удянський став новим власником “Трухи”, хоча формально адміном каналу залишається Максим Лавриненко. Стерненко також згадав про “пригоди” Лавриненка у Львові близько двох тижнів тому та зазначив, що Удянський, за деякими даними, може мати російське громадянство.

Хто такий Микола Удянський?

Микола Удянський – це харківський бізнесмен, який активно працює у сфері криптовалют і є співзасновником кількох криптопроєктів. З 2023 року він обіймає посаду консула Румунії в Харкові, а також є співзасновником Parlament Media Group. Проте, за його словами, він не бере участі в операційному управлінні цими проєктами.

Офіційні спростування та конфлікт

І Микола Удянський, і керівник проєкту “Труха” Максим Лавриненко категорично заперечують інформацію про зміну власників. В інтерв’ю Forbes Ukraine Удянський заявив, що власником мережі залишається Максим Лавриненко, який і надалі контролює всі процеси та медіахолдинг.

Максим Лавриненко у коментарях Forbes Ukraine та “Детектору медіа” назвав подібні чутки “вигадками конкурентів”, які з’являються вже не перший рік. “Факти залишаються незмінними: власник проєкту той самий, що й від дня його створення. Це я — Максим Лавриненко”, – наголосив він. Відмовляючись коментувати питання щодо потенційних інвестицій чи фінансової підтримки, Лавриненко зазначив, що це “конфіденційна інформація”.

Проте, незважаючи на спростування, між Миколою Удянським та Сергієм Стерненком розгорівся публічний конфлікт. Удянський назвав заяви Стерненка “фейками та вкидами”, опублікувавши свою відповідь на каналі “Труха”. Він стверджує, що з 2022 року інвестує в українську економіку, підтримує оборонні проєкти та допомагає військовим. Водночас, Удянський натякнув на “темні плями” в біографії Стерненка та його зв’язки з криміналом.

Сергій Стерненко, у свою чергу, заперечив звинувачення у кримінальному минулому, нагадавши, що інцидент з ножем був актом самооборони від нападників. Для з’ясування правди Микола Удянський навіть викликав Сергія Стерненка на поліграф, запропонувавши провести спільне тестування.

“Полювання ТЦК” на адміна: помста чи закон?

Другий гучний епізод скандалу пов’язаний із затриманням Максима Лавриненка представниками ТЦК у Львові. Сам Лавриненко заявив, що його “фактично вистежили та затримали п’ятеро представників ТЦК” і він пов’язує це з “помстою” за публікацію інформації про корупційні скандали в оборонному секторі. Він також звинуватив Сергія Стерненка у погрозах.

Львівський ОТЦК та СП підтвердив факт мобілізації Лавриненка, зазначивши, що інцидент стався 5 червня 2026 року під час планових заходів. Однак, у ТЦК спростували слова Лавриненка про “вистеження” та “особисту вказівку міністра оборони”. За їхньою інформацією, було проведено перевірку військово-облікових документів, яка показала відсутність чинної відстрочки або бронювання. Тому громадянина було доставлено до ТЦК для уточнення даних та проходження процедур.

Міністерство оборони України також прокоментувало цю ситуацію, хоча й не називаючи прізвище Лавриненка. Відомство спростувало будь-яку “особисту причетність” керівництва до затримання, назвавши це “стандартною процедурою” для військовозобов’язаних громадян без законних підстав для відстрочки чи бронювання. У Міноборони вважають, що подібні звинувачення є “масованою інформаційною атакою”, яка розпочалася після впровадження жорстких антикорупційних заходів у відомстві.

Як помилка в реєстрі “Оберіг” може вплинути на вас?

Цей випадок ще раз нагадує про важливість актуальності даних у реєстрі “Оберіг”. Юристи пояснюють, що помилка в реєстрі може стати причиною примусової доставки до ТЦК. Тому кожен військовозобов’язаний має перевіряти свій статус, виправляти неточності та уникнути проблем під час перевірок документів.

Історія успіху “Трухи”: від локального пабліка до медіа-гіганта

“Труха” з’явилася у 2019 році як локальний харківський канал “Тру Харьков”. Його особливістю стало те, що канал активно мотивував читачів надсилати фото та відео з місця події, винагороджуючи їх за ексклюзивний контент. Це дозволило “Трусі” швидко акумулювати оперативну інформацію та обходити конкурентів.

Розслідування NGL Media та “Ґрунт” вказували на можливого інвестора – харківського бізнесмена Володимира Литвина, проте Максим Лавриненко цю інформацію спростовував. Журналісти стверджують, що реклама на каналах “Труха” дозволяє заробляти сотні тисяч доларів щомісяця. Сам Лавриненко заявляв, що кошти для розвитку йому надали друзі з ІТ-індустрії.

Особливої популярності “Труха” набула у 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, завдяки оперативному висвітленню актуальних новин. Таким чином, “Труха” перетворилася з локального інформаційного ресурсу на потужний медіа-гравець, який не боїться висвітлювати резонансні теми, але при цьому сам стає об’єктом гучних скандалів.

Ця стаття створена для інформаційних цілей. Всі згадані особи та події є предметом журналістських розслідувань та публічних заяв.