## Несподівана “миролюбність” Лукашенка: Що стоїть за різкою зміною риторики щодо України?
Останнім часом спостерігається кардинальна зміна в риториці самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка стосовно України. Ще нещодавно він виступав з агресивними заявами, а тепер несподівано почав висловлювати “перепрошення” та займатися миролюбними деклараціями. Чи є це щирим прагненням до миру, чи за цим стоять інші, більш приховані мотиви? Політолог Володимир Фесенко пропонує три ключові сценарії, які можуть пояснити цю несподівану трансформацію.
### Сценарій 1: Прагнення до дипломатичної реабілітації та “Рада миру” Трампа
Перша версія, яку висуває політолог, полягає в тому, що Лукашенко прагне потрапити на засідання “Ради миру”, ініційованої колишнім президентом США Дональдом Трампом. Такий крок міг би стати для нього шансом вирватися з дипломатичної ізоляції, в якій він опинився після численних порушень міжнародного права та підтримки російської агресії.
Однак, як зазначає Фесенко, американська сторона висуває чіткі умови для участі в подібних заходах. Ці умови включають звільнення політичних в’язнів та припинення агресивної риторики. Якщо Лукашенко справді націлений на участь у “Раді миру”, йому доведеться демонструвати реальні кроки назустріч цим вимогам. Його останні заяви, хоч і можуть здаватися несподіваними, можуть бути першими спробами виконати ці умови, щоб отримати шанс на відновлення міжнародної легітимності.
### Сценарій 2: Вплив Китаю – “Партнер, який не любить ядерний шантаж”
Другим вагомим фактором, який міг вплинути на зміну позиції Лукашенка, є тиск з боку китайських партнерів. Нещодавня зустріч із заступником голови КНР Сі Цзіньпіна, ймовірно, мала значний вплив на білоруського лідера. Китай послідовно виступає проти будь-яких ядерних погроз та подальшої ескалації конфлікту. Крім того, Пекін не зацікавлений у тому, щоб бойові дії переносилися на територію Білорусі, що могло б дестабілізувати регіон та мати негативні наслідки для китайських інвестицій та економічних інтересів.
Фесенко припускає, що китайські партнери могли “жорстко порадити” Лукашенку “робити правильні речі”. Це означає, що Пекін міг поставити ультиматум, попередивши про можливі негативні наслідки для двосторонніх відносин у разі подальшої підтримки агресії проти України. Такий тиск з боку одного з найважливіших економічних та політичних партнерів Білорусі, безумовно, міг змусити Лукашенка переглянути свою стратегію.
### Сценарій 3: Страх за власну безпеку – “Бункера, як у Путіна, в нього немає”
Найбільш драматичною та, можливо, найвагомішою причиною різкої зміни позиції Лукашенка може бути страх за власну безпеку. Цей сценарій має дещо конспірологічний відтінок, але він цілком реальний. Політолог згадує заяву керівника Сил безпілотних систем Роберта Бровді про наявність сотень потенційних цілей на території Білорусі.
Хоча Лукашенко зухвало відповів, що для нього достатньо однієї цілі – Києва, він, ймовірно, отримав чітке попередження. Фесенко припускає, що йому “на пальцях пояснили”, що десятки з цих цілей стосуються саме його місць перебування, з точними координатами. На відміну від російського президента Володимира Путіна, який має розгалужену мережу бункерів, Лукашенко, за словами політолога, не має такого захисту. “Такого бункера, як у Путіна, у нього немає – і це, можливо, вплинуло сильніше, ніж поради з Вашингтону і Пекіна”. Страх перед прямим ударом, який міг би поставити під загрозу його власне життя, безумовно, є потужним стимулом для зміни поведінки.
### Оголошена “миролюбність” vs. Реальна готовність України
Попри останні заяви Лукашенка, Україна не поспішає йому довіряти. Збройні сили України продовжують посилювати північний кордон, побоюючись глибшого втягування Білорусі у війну. За даними The Guardian, з початку року кількість російських розвідувальних БпЛА, що прямують з білоруського повітряного простору, зросла приблизно на 20%, а Росія розгорнула поблизу кордону п’ять нових баз дронів.
У відповідь на ці загрози Україна активно проводить заходи з укріплення оборонних рубежів: зводяться протитанкові рови, встановлюються “зуби дракона” та бар’єри з колючого дроту. Це свідчить про те, що Україна ставиться до будь-яких заяв з боку Лукашенка з максимальною обережністю, розуміючи, що слова не завжди відповідають діям.
### Висновок: Напруженість зберігається, майбутнє невизначене
Різка зміна риторики Олександра Лукашенка щодо України є багатогранним явищем, яке, ймовірно, зумовлене комплексом факторів: від прагнення до дипломатичної реабілітації та тиску з боку Китаю до особистого страху за власну безпеку. Хоча його останні заяви можуть здаватися кроком до миру, Україна залишається насторожі, продовжуючи посилювати свої оборонні позиції. Майбутнє розвитку подій залишається невизначеним, але одне зрозуміло: жодні “миролюбні” декларації не можуть повністю скасувати існуючу напруженість та загрозу.
