Росія, на чолі з Володимиром Путіним, не втомлюється піарити свої нібито новітні розробки у сфері озброєнь. Серед них особливе місце посідає ракета середньої дальності “Орешнік”, яку кремлівський диктатор неодноразово презентував як “диво-озброєння” нового покоління. Однак, за даними нового аналізу, проведеного українською приватною дослідницькою групою Dallas Analytics, ця ракета може виявитися не такою вже й грізною, а її технологічний рівень — значно нижчим, ніж заявляє Москва. Цей аналіз, що базується на отриманні конфіденційного листування між російськими виробниками зброї, ставить під серйозний сумнів як точність, так і сучасність “Орешніка”.
“Орешнік”: історія обіцянок і сумнівів
З перших заяв про “Орешнік”, Володимир Путін намагався створити образ нового, потужного і нестримного озброєння. Після першого, як стверджувала російська сторона, успішного застосування ракети 21 листопада 2024 року, Путін особисто представляв її як переломний момент у війні. Він наголошував на її потенційній здатності нести ядерні боєголовки, називаючи запуск випробуванням, спрямованим на залякування західних партнерів України. Надалі російський диктатор не раз вихваляв “Орешнік”, порівнюючи його кінетичну енергію з падінням метеорита та обіцяючи, що “все в центрі перетвориться на попіл”. Навіть пропонував Заходу своєрідну “високотехнологічну дуель XXI століття”, пропонуючи зосередити протиповітряну оборону в Києві, а Росія нібито мала б вдарити по ній “Орешніком”.
Проте, сумніви щодо ефективності “Орешніка” почали з’являтися ще після першого удару. Російська влада заявила про знищення цілі — заводу в Дніпрі, однак українські джерела повідомили лише про незначні пошкодження. Наступний удар у січні 2026 року, спрямований, за даними російського Міноборони, проти заводу з ремонту винищувачів, також не приніс очікуваних результатів. Україна підозрювала, що справжньою ціллю могло бути підземне газосховище у Львівській області, але видимих серйозних наслідків знову не було зафіксовано.
Наприкінці травня минулого року Росія здійснила ще два запуски “Орешніка”. Ці запуски мали ефектний вигляд: ракета складається з шести бойових блоків, кожен з яких випускає ще шість менших суббоєприпасів. Однак, за наявними даними, серйозних результатів це знову не дало. За українськими джерелами, одна з ракет пошкодила кілька гаражів у Білій Церкві під Києвом, а інша, ймовірно, вийшла з ладу та впала на окупованій Росією території Донецької області. Фото пошкоджених гаражів викликали насмішки навіть серед російських воєнних блогерів, особливо на тлі заяв Міноборони РФ про удари лише по військових цілях.
Технологічні діри “Орешніка”: що приховує Москва?
Аналіз Dallas Analytics викриває низку серйозних проблем з “Орешніком”, які б’ють не тільки по військових секретах РФ, але й по репутації Путіна. Ключовим елементом, що викликає занепокоєння, є навігаційний прилад ГУ-503, який має стабілізувати ракету під час польоту. Згідно з отриманим листуванням між російськими виробниками, це обладнання є “технічно застарілим”, частина його компонентів вийшла з ладу, а їх заміна є складною, оскільки ці компоненти більше не виробляються.
Лист, датований 14 травня минулого року, нібито надіслав заступник директора заводу “Прогрес” у Мічурінську гендиректору оптичного заводу в Азові Ростовської області. Обидва підприємства займаються компонентами для російських ракет і вже зазнавали атак українських безпілотників, що може вказувати на їхню вразливість та необхідність прискорення виробництва.
У листі також стверджується, що пристрої для тестування та адаптації навігаційної системи “Орешніка” були розроблені ще на початку 1970-х років і більше не виробляються. Це означає, що система потребує повної переробки із застосуванням сучасних компонентів, що є значним викликом для російської оборонної промисловості.
Автентичність листа остаточно не підтверджено, однак у Dallas Analytics заявляють, що отримали його від джерела в Міністерстві оборони РФ, яке має доступ до програм закупівель. Це надає документу певну вагу та підтверджує серйозність виявлених проблем.
Відбудова на радянських кістках: чи дійсно “Орешнік” новий?
Сумніви щодо принципово нової природи “Орешніка” існували ще з 2024 року. США, Україна та військові експерти припускали, що ракета може базуватися на технологіях старіших систем, зокрема РС-26 “Рубеж”. Німецький ракетний експерт Маркус Шиллер підтверджує цю версію, зазначаючи, що використання старої радянської навігаційної системи його не дивує. Він пояснює, що “Орешнік” не був задуманий як високоточна зброя для ураження командних пунктів або ракетних шахт. Така технологія, за його словами, призначена передусім для доставлення великого ядерного заряду по містах.
Це означає, що, попри всі заяви про “нову потужну ракету”, Росія, ймовірно, використовує застарілі радянські технології, намагаючись модернізувати їх до рівня XXI століття. Але, як показує аналіз, цей процес далеко не успішний. Обмежені можливості для серійного виробництва та проблеми з точністю роблять “Орешнік” значно менш загрозливим, ніж його рекламує російська пропаганда.
Загроза для Європи: чи варто боятися?
Попри застарілі компоненти, ракета “Орешнік” все ж може становити загрозу для Європи. Її заявлена дальність сягає близько 5500 км, що робить її потенційно небезпечною для багатьох європейських країн. Саме для протидії таким загрозам Німеччина почала розгортати ізраїльсько-американську систему ПРО Arrow 3. У бундесвері заявляли, що Arrow 3 є “безпосередньою відповіддю” на нові російські ракети, що свідчить про серйозність сприйняття цієї загрози європейськими країнами.
За даними аналітиків, у Росії могла залишитися лише одна ракета “Орешнік”, що здатна працювати, із початкової партії. Після першого удару по Дніпру Путін нібито наказав пришвидшити виробництво ще чотирьох таких ракет. За оцінками Dallas Analytics, три з них РФ уже застосувала у 2026 році: одну — по Львівській області, ще дві — по Білій Церкві на Київщині. Одна з ракет, ймовірно, вийшла з ладу та впала на окупованій території Донецької області. Це свідчить про обмежений потенціал російської промисловості щодо виробництва цих ракет.
Шлях до істини: дезінформація та реальність
Ситуація з “Орешніком” є яскравим прикладом того, як російська пропаганда намагається маніпулювати суспільною думкою, створюючи образ сильного та технологічно розвиненого ворога. Реальний стан справ, натомість, свідчить про значні проблеми у російській оборонній промисловості, нездатність швидко впроваджувати новітні технології та залежність від застарілих радянських розробок.
Служба зовнішньої розвідки України повідомляє, що Росія планує розпочати серійне виробництво “Орешніка” цього року і прагне випускати п’ять або більше таких ракет на рік. Водночас, за даними Dallas Analytics, минулого року Москва виготовила лише чотири ракети “Орешнік”. Це розбіжність між планами та реальними можливостями, яка вкотре підкреслює невідповідність заявленого реальному.
Проблеми з точністю “Орешніка”, спричинені застарілим навігаційним обладнанням, можуть призводити до відхилення від цілі на десятки кілометрів, ставлячи під сумнів заяви про “нову високоточну зброю”. Російські виробники, ймовірно, обходили стандартні процедури контролю якості, щоб вкластися у жорсткі терміни, встановлені Кремлем. Це призводить до виробництва сумнівної якості продукції, яка не відповідає заявленим характеристикам.
Таким чином, “Орешнік” — це не стільки новітня загроза, скільки символ технологічних обмежень та пропагандистських амбіцій Росії. Хоча потенціал ураження все ще існує, його ефективність та реальна боєздатність значно перебільшені. Важливо продовжувати аналізувати інформацію, викривати дезінформацію та спиратися на перевірені дані, щоб об’єктивно оцінювати реальні загрози.
