Рішення колишнього президента США Дональда Трампа, які, здавалося б, не мали на меті підтримати Україну, парадоксальним чином могли створити умови для Києва, щоб перехопити стратегічну ініціативу у війні проти Росії. Про це йдеться у статті журналіста Біла Броудера для The Telegraph.
Невиконані обіцянки та їхні наслідки
Під час своєї президентської кампанії Дональд Трамп неодноразово заявляв про намір завершити війну в Україні за 24 години. Однак, як зазначає журналіст, понад 1580 днів з початку війни, вона триває. Парадоксально, але саме дії Трампа, які не були спрямовані на пряму підтримку України, могли наблизити завершення конфлікту більше, ніж попередні кроки.
Обмеження американської допомоги за часів Байдена
Адміністрація Джо Байдена обіцяла підтримувати Україну “стільки, скільки буде потрібно”, надавши військову допомогу на понад 66 мільярдів доларів. Однак, ця підтримка супроводжувалася суттєвим обмеженням.
Це було вітально. Але допомога супроводжувалася руйнівною умовою. В обмін на американську зброю Вашингтон вимагав, щоб Україна не робила нічого, що могло б призвести до “ескалації”.
— Білл Броудер
Журналіст вважає, що адміністрація Байдена надто серйозно поставилася до ядерних погроз президента Росії Володимира Путіна, що значно обмежувало можливості України.
Адміністрація Байдена повністю проковтнула путінські ядерні погрози і поставила Київ у безвихідне становище.
— Білл Броудер
Фактично, Україна могла завдавати ударів по російських військах лише після того, як вони перетнули державний кордон. Така політика, на думку Броудера, стала одним із чинників затягування війни, адже, попри великі втрати, час працював на Москву.
“Повідець відпустили”: Зміна парадигми
Одним із перших кроків Трампа після повернення до Білого дому стало припинення постачання американської допомоги Україні. Президент США також наполягав на компенсації вартості допомоги через угоду про видобуток корисних копалин. Хоча зустріч Трампа з Володимиром Зеленським в Овальному кабінеті могла деморалізувати Україну, вона відкрила нові можливості.
Після припинення американського фінансування Вашингтон втратив можливість диктувати Києву умови використання озброєння.
Повідець відпустили. Сполучені Штати більше не могли вимагати від України, щоб вона не завдавала ударів по цілях на території Росії. Ця єдина зміна змінила хід війни.
— Білл Броудер
Українські удари по російській інфраструктурі
Протягом останніх місяців Україна активно використовує власні ракети та безпілотники для ударів по російській нафтопереробній та експортній інфраструктурі. Одним із прикладів став удар по нафтовому терміналу в Санкт-Петербурзі під час економічного форуму, який спричинив масштабну пожежу.
Його гості прибули на місце, де їх зустріла картина війни, що наблизилася до дому.
— Білл Броудер
Наслідки цих атак є відчутними:
- Наприкінці травня обсяги нафтопереробки в Росії впали до найнижчого рівня за останні два десятиліття.
- Десятки регіонів запровадили обмеження пального.
- Біля заправних станцій вишикувалися черги, а в Криму заправки припинили обслуговувати звичайних водіїв.
Держава, яка є одним із найбільших експортерів нафти й газу, не здатна повністю забезпечити власний внутрішній ринок пальним.
Це вражає. Поки Трамп і Європа вагаються щодо нафтових санкцій, Зеленський запровадив свої власні — спалюючи нафтопереробні заводи один за одним.
— Білл Броудер
Крім ударів по паливній інфраструктурі, Україна також успішно атакує підприємства військово-промислового комплексу РФ та руйнує логістичні маршрути до окупованого Криму.
Трамп сказав Зеленському, що в нього немає козирів. Виявляється, що саме Путін залишився ні з чим.
— Білл Броудер
Заклик до подальшої підтримки
Журналіст наголошує, що Захід не повинен зупинятися на досягнутому. Це означає більше зброї, посилення протиповітряної оборони для мінімізації наслідків російських ударів у відповідь, а також конфіскацію приблизно 300 мільярдів доларів заморожених резервів російського центрального банку для фінансування боротьби України.
Броудер також зазначає, що російські державні резерви залишаються замороженими понад чотири роки. Необхідно запровадити вторинні санкції проти нафтопереробних підприємств в Індії, Китаї та Туреччині, які продовжують закуповувати російську нафту.
Підсумовуючи, журналіст наголошує, що Захід має зберегти нинішню свободу дій України та не допустити повернення до попередніх обмежень.
Я вже понад десять років є одним із найрішучіших супротивників Путіна. Я знаю, як він сприймає слабкість, і знаю, як він сприймає силу. Він зробив ставку на те, що Захід втратить самовладання, а Україна завжди буде на короткому повідку у своїх власних друзів. Вперше цей повідець обірвався. Наше завдання тепер — подбати про те, щоб він так і залишився обірваним.
— Білл Броудер
