У лісах Сумщини функціонує незвичайний підземний шпиталь, збудований із морських контейнерів. Його унікальність полягає не лише в конструкції, а й у роботі медиків, які рятують життя під звуки російських авіабомб.
Унікальна інженерна споруда
Цей секретний об’єкт, захований під землею, складається з двох десятків морських контейнерів, що слугують надійним прихистком для медичного персоналу та операційними для поранених бійців. Будівництво тривало понад рік, в результаті чого була створена складна інженерна конструкція.
Спарені контейнери утворюють просторі операційні, обладнані найсучаснішою медичною технікою: від апаратів штучної вентиляції легень до рентгену та УЗД. Усі системи працюють автономно завдяки потужним генераторам.
“Тут у нас два операційних столи, лампи, все необхідне. Контейнери розміщені в різні сторони — це заходи безпеки. Якщо, не дай Боже, буде приліт в один бік, інші приміщення вціліють. Тут врятовано вже дуже багато життів”, — розповідає пані полковник медичної служби Тетяна Кукурудза.
Людські історії
Медична команда цього шпиталю — це люди з надзвичайними долями. Хірург Єлізар Гаранков, який пройшов шлях від Донецького медуніверситету у 2014-му, через Маріуполь, де рятував дітей у блокадному місті, тепер бореться за життя на Сумщині.
Як розповідає кореспондентка ТСН Наталя Нагорна, поки вони спілкувалися, до шпиталю привезли плазму та кров, необхідні для поповнення запасів після порятунку чотирьох бійців, машину яких атакував FPV-дрон.
Життя під землею вимагає від медиків тривалих ротацій. Операційна медсестра Ольга повернулася з Німеччини, де мала роботу, тому що відчула, що “дихається по-іншому тільки в Україні”. Її кімната-контейнер вражає затишком, нагадуючи дім.
Анестезістка Ірина, яка до війни працювала в київській поліклініці, знайшла спосіб заповнювати вільний час малюванням. Вона відчуває, що “на своєму місці, на цій землі”.
Водій-санітар Юрій із Дніпра вже сім місяців не бачив дружину та доньку. Він показує відео, де його маленька Дарина спить, пригорнувшись до його сорочки, бо так “дуже тепло”. “Дружина сказала: поки ти воюєш і живий, я нікуди не виїду. Це найкраща підтримка. Якщо такий тил, то ти просто дієш і виконуєш свою роботу”, — ділиться він.
Незламність духу
Ця ніч на Сумщині була відносно тихою завдяки дощу, який прибив ворожі дрони і дав медикам змогу відпочити. Проте зранку знову чути спів пташок і роботу артилерії.
Підземний шпиталь продовжує свою невидиму, але надзвичайно важливу роботу — боротьбу за кожне життя.
