Нафтова криза в росії: аналіз експерта
В інтерв’ю для ТСН.ua керівник Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар розповів про поглиблення паливної кризи в росії, спричиненої діями Сил оборони України (СОУ), та прогнозує, що країна-агресор не зможе подолати цей дефіцит до кінця 2026 року.
Українські санкції як каталізатор кризи
За словами Михайла Гончара, українські далекобійні удари по російських нафтопереробних заводах (НПЗ) демонструють свою ефективність, спричиняючи наростання паливної кризи по всій території росії. Попри заяви Кремля про перебільшення масштабів проблеми та “некритичність” ситуації, дефіцит пального, який спочатку охопив окупований Крим, вже розповсюдився на всі регіони країни.
Експерт зазначає, що ключовим фактором є “гонка на швидкість” між ушкодженнями НПЗ та їхнім ремонтом. Російські НПЗ, що зазнали уражень у квітні-травні, сподіваються на перезапуск установок первинної та вторинної переробки. Проте, значна частина обладнання для вторинної переробки є західного походження, і його заміна є проблематичною. Це призвело до зниження стандарту пального з Євро-5 до Євро-3, що свідчить про нездатність росії забезпечити належну якість продукції.
Насправді, не сильно полегшить. В установках вторинної переробки є чимало західного обладнання, яке замінити немає чим. Тому не випадково з’явилася свіжа постанова уряду РФ про пониження стандарту Євро-5 пального до Євро-3. Тобто, вони чудово розуміють, що належної якості відповідного стандарту російська нафтопереробка вже забезпечити не зможе. Але для них важлива не якість, а щоб було що заливати в баки.
— Михайло Гончар
Імпорт пального: пошук виходу з глухого кута
Зіткнувшись із дефіцитом, росія змушена імпортувати пальне. Основна ставка робиться на Індію, зокрема на компанію Nayara Energy, де “Роснафта” володіє значною часткою акцій. Однак, експерт сумнівається в ефективності цього кроку, враховуючи високу вартість логістики та відсутність знижок на бензин з боку індійських партнерів.
Збільшення обсягів постачання з білорусі, яке зросло втричі по бензину у травні, також не може кардинально вирішити проблему, оскільки білоруські НПЗ мають власні потреби. Казахстан, який пообіцяв символічні 50 тис. тонн бензину, не здатен суттєво допомогти, адже сам купує пальне у росії.
Показовою є ситуація з Киргизстаном, який у липні 2026 року був змушений звертатися по допомогу до кількох країн через відсутність російських поставок, що демонструє неефективність ЄврАзЕС у кризових умовах.
На відміну від бензину, ситуація з дизельним пальним також викликає занепокоєння. Обговорення заборони експорту дизелю та реактивного пального свідчить про намагання росії зберегти доходи від експортних позицій, хоча експорт вже знизився більш ніж у 2,5 рази.
Крім того, факт розконсервації “Росрезерву”, який призначений для надзвичайних ситуацій, підтверджує серйозність кризи та брак комерційних запасів. Це також свідчить про те, що росія фактично веде війну, а не “спеціальну військову операцію”, як стверджує Кремль.
Китай: дружба чи вигода?
Нарікання на Китай з боку росії щодо відсутності допомоги з пальним є обґрунтованими. Китай має величезний внутрішній ринок і орієнтований на регіональний ринок Південно-Східної Азії. Хоча в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі є потужні НПЗ, Казахстан забороняє реекспорт нафтопродуктів, щоб уникнути вимивання власного ринку.
Експерт також згадав про Туреччину як потенційного постачальника, проте поки що не зафіксовано значних поставок, ймовірно, через небажання турецьких компаній потрапити під санкції.
Вплив на російську армію та інфраструктуру
Забезпечення пальним російської армії, особливо угруповання в Криму, залишається пріоритетом. Однак, проблеми з бензином меншою мірою впливають на збройні сили, оскільки наземна техніка використовує дизельне пальне, а авіація — реактивне. Основний споживач пального в росії — це транспорт, а не армія.
Дії СОУ спрямовані на мінімізацію експортних доходів росії та збільшення її витрат на ремонт. Ушкодження логістичних маршрутів, зокрема паливозаправників, також даються взнаки. Для суттєвого зменшення доходів від експорту нафтопродуктів, необхідно зосередити удари на нафтотранспортній інфраструктурі сирої нафти, яка активно експортується для компенсації втрат від продажу готових нафтопродуктів.
Ключові російські НПЗ під ударом
Серед найбільш уразливих російських НПЗ згадуються Ярославський та Нижньоновгородський, який припинив роботу 25 червня. Особливо вразливим є Туапсинський НПЗ, де одна установка первинної переробки нафти обслуговує весь завод.
Пріоритетом для СОУ є виведення з ладу заводів на півдні росії, таких як Туапсе, Слов’янськ-на-Кубані, Афіпський, Краснодарський, Ільський та Новошахтинський. Також були уражені основні термінали в європейській частині росії: Новоросійськ, Темрюк, Приморськ, Усть-Луга, Санкт-Петербург.
Для виведення з ладу термінальної інфраструктури та досягнення довготривалого ефекту необхідні потужніші засоби ураження, зокрема балістичні ракети.
Московський НПЗ та його наслідки
Ураження Московського НПЗ, яке стало мемом у соцмережах, свідчить про ізоляцію Москви та столичного регіону від потоків готових нафтопродуктів. Проблеми з бензином та реактивним пальним вже торкнулися регіону, хоча докладаються зусилля для пом’якшення ситуації.
Частково уражена інфраструктура постачання пального в столичний регіон, зокрема Московський кільцевий нафтопродуктопровід, що призводить до перевантаження залізничних перевезень.
Якщо українські удари будуть продовжуватися, особливо по Рязанському та Нижньоновгородському НПЗ, то самостійно Московський НПЗ не зможе забезпечити потреби регіону. Відновлення обладнання західних компаній, яке недоступне через санкції, може зайняти більше півроку.
Прогнози до кінця року та далі
Якщо інтенсивність дій СОУ збережеться на поточному рівні або буде нарощуватися, то росія зіткнеться з тривалими проблемами з пальним до кінця року. Для поглиблення кризи необхідно частіше завдавати ударів, щоб заводи не встигали ремонтуватися.
Експерти вважають, що перевага України тимчасова, але виробництво засобів ППО росією потребує часу. Успіх українських ударів полягає в тому, що вдалося прорідити російську ППО, особливо після стягнення значної кількості засобів до Москви.
Попри можливі спроби росії захиститися, чогось принципово нового вона не придумає. У цьому контексті, ключовим є використання важких засобів ураження для ударів по місцях тимчасового зберігання пального, а не поодиноких паливозаправниках.
Ситуація в окупованому Криму
Використання Керченського мосту для постачання пального обмежене через страх чергових ударів. Нафтобази у Феодосії та Керчі знищені, що робить зберігання пального проблематичним. Навіть якщо по мосту підуть ешелони, існує ризик їх ураження дронами.
Окупаційна влада Криму констатує складну ситуацію з пальним, що свідчить про неспроможність москви вирішити цю проблему.
Ціна на пальне в Україні: стабілізація та перспективи
Ситуація на світовому ринку нафти є відносно стабільною завдяки тимчасовому меморандуму між США та Іраном. Ціни на нафту, ймовірно, залишатимуться в районі $70 за барель. Після досягнення угоди, Ормузька протока запрацює, і можлива спадна динаміка цін.
Зростання видобутку нафти в США та активне використання маршрутів в обхід Ормузької протоки країнами Перської затоки також сприяють збільшенню пропозиції на глобальному ринку.
В Україні, попри певні коливання, ціна на пальне не досягне 100 гривень за літр, як прогнозувалося раніше. Диверсифікація поставок та стабілізація цін на європейському ринку дають можливість перевести подих. Проте, ситуація залишається непередбачуваною через можливі конфлікти в районі Перської затоки.
