МіГ-31: Найшвидший винищувач, якого Росія більше не може виробляти
Російська Федерація продовжує використовувати винищувач-перехоплювач МіГ-31 у війні проти України, попри те, що країна-агресорка не має змоги виробляти нові машини цього типу вже понад 30 років. Наступник цього літака, проєкт ПАК ДП (неофіційно МіГ-41), перебуває на ранніх стадіях розробки, і, за оптимістичними прогнозами, не з’явиться на озброєнні раніше кінця десятиліття.
Про МіГ-31: Швидкість та можливості
МіГ-31, відомий за класифікацією НАТО як Foxhound, є двомісним надзвуковим винищувачем-перехоплювачем, розробленим ще за часів СРСР. Цей літак вражає своєю швидкістю, досягаючи 2,83 Маха (майже 3 000 км/год), що робить його найшвидшим бойовим літаком, який експлуатується сьогодні. Перший політ МіГ-31 здійснив у 1975 році, а на озброєння радянської ППО він надійшов у 1981 році. Серійне виробництво завершилося у 1993 році, випустивши приблизно 500 одиниць.
Однією з ключових особливостей МіГ-31 є його радар «Заслон» — перша у світі серійна бортова радіолокаційна станція з фазованою антенною решіткою. Ця система дозволяє одночасно відстежувати кілька цілей та ефективно боротися з низьковисотними крилатими ракетами. Модернізовані версії, такі як МіГ-31БМ, також отримали можливість використовувати далекобійні ракети класу «повітря-повітря» Р-37М.
Роль МіГ-31 у війні проти України
МіГ-31 відіграє важливу роль у російській військовій кампанії, зокрема як основний носій аеробалістичних ракет Х-47М2 «Кинджал». Його використовують для патрулювання поблизу кордонів НАТО та для завдавання ударів по території України.
Використання саме МіГ-31К для запуску «Кинджалів» зумовлене його швидкістю та висотою польоту. Перед пуском ракети літак піднімається на висоту понад 15 км і розганяється майже до 3 000 км/год, що надає ракеті додаткову швидкість ще до її відділення. Росія заявляє про здатність «Кинджала» розвивати швидкість до 10 Махів і мати дальність до 2 000 км, хоча західні аналітики закликають ставитися до цих характеристик з обережністю.
За відкритими даними, Росія має лише близько 10-12 літаків МіГ-31К, пристосованих для запуску «Кинджалів». Це пояснює, чому кожен виліт такого літака викликає оголошення повітряної тривоги по всій Україні, навіть без фактичного запуску ракети.
За оцінками британського аналітичного центру RUSI, восени 2022 року російська авіація могла запускати до шести ракет Р-37М на добу. Однак, експерти зазначають, що головний ефект їхнього застосування полягає не стільки у великій кількості збитих літаків, скільки у змушуванні українських пілотів діяти на малих висотах та змінювати тактику польотів.
Критичний недолік: Неможливість виробництва
Попри активне використання, Росія стикається з серйозною проблемою: вона більше не здатна виготовляти нові МіГ-31. Виробнича лінія давно закрита, а двигуни Д-30Ф6, що використовуються на цих літаках, також перестали випускати серійно.
За оцінками української військової розвідки, Москва обговорює необхідність відновлення виробництва двигунів, оскільки їхній ресурс обмежений — капітальний ремонт потрібен приблизно кожні 300 годин польоту. Це означає, що кожен втрачений літак фактично неможливо замінити новою машиною.
Через цю неможливість швидко поповнювати парк МіГ-31, Україна дедалі частіше намагається вражати ці літаки безпосередньо на аеродромах. У 2025 році українські сили повідомляли про удари по аеродрому Саваслейка в Нижньогородській області, звідки регулярно злітають носії «Кинджалів». Також наприкінці 2025 року СБУ заявила про ураження МіГ-31 на аеродромі Бельбек у тимчасово окупованому Криму.
Росія офіційно не підтверджувала ці втрати, але військові аналітики підкреслюють, що навіть пошкодження одного такого літака є відчутним ударом через його незамінність.
Майбутнє МіГ-31 та його наступника
Росія протягом багатьох років заявляє про розробку нового перехоплювача ПАК ДП, який має замінити МіГ-31. Однак, проєкт досі перебуває на ранніх етапах. До того часу, коли новий літак зможе надійти на озброєння, російській армії доведеться покладатися на модернізацію існуючих МіГ-31 та використання літаків, виготовлених ще за часів Радянського Союзу. Кожна втрата цього винищувача поступово скорочує парк машин, які неможливо відновити шляхом нового виробництва.
