Чернігівщина перетворюється на пустку: Подробиці обов’язкової евакуації з прикордоння
Північні райони Чернігівщини стають непридатними для життя через безперервні атаки Російської Федерації. Безпілотники та артилерійські удари знищують інфраструктуру, будинки та підприємства, змушуючи місцеве населення залишати свої домівки. Вже тиждень триває обов’язкова евакуація з 10-кілометрової зони прикордоння.
Життя на межі: Руйнування та небезпека
Російські окупанти свідомо роблять північ Чернігівщини зоною відчуження. Нещодавно безпілотник типу «Гербера» знищив деревообробне підприємство. Також зафіксовано удар по енергетичному об’єкту в Новгород-Сіверському районі, який спалив склади та комбайн у фермерському господарстві. Життя вздовж російського кордону стає дедалі складнішим: вода та світло подаються з постійними перебоями.
Історії з прикордоння: Страх, руйнування та надія
Наталя Ревко, мешканка села Мощенка, поспішає відновити свою хату, яку нещодавно пошкодив російський дрон. На щастя, її 15-річний син Матвій, який перебував у сусідній кімнаті, вижив, але отримав серйозні травми: зламані ребра, важкий забій легень та опіки другого і третього ступенів. Вибухова хвиля вибила стіни та дах будинку.
Він саме вийшов до коридору, у туалет, у хатині був теж. І він перебував якби у прибудові. А прилетіло, я кажу, просто по центру будинку. Вибух був дуже потужний, що порозлітався дах у різні боки, стіна повністю вилетіла на город, пластикові вікна повилітали, лише одне залишилося цілим. Ну а син був в іншій кімнаті. Його вибуховою хвилею просто викинуло на вулицю — стіна, яка була поруч, уся повалилася, і він якби випав туди разом із нею.
— Наталя Ревко, мешканка прикордоння
Зібрати сили для відбудови допомагає любов до дітей та надія на майбутнє. Наталя планує забрати до себе літню маму, щоб вона не залишалася в небезпечній зоні.
Обов’язкова евакуація: Хто підпадає і куди їхати
Під обов’язкову евакуацію потрапляють населені пункти, розташовані в 10-кілометровій зоні від російського кордону. Це 19 прикордонних сіл у чотирьох громадах області. Найбільша небезпечна зона – у Новгород-Сіверській громаді, де мають виїхати мешканці 5 сіл, зокрема відоме село Чайкине.
У селі Чайкине, батьківщині другого президента України Леоніда Кучми, залишається близько півтори сотні людей, з яких 10 – діти. Тут відсутній стабільний мобільний зв’язок, швидка допомога не їздить через загрозу обстрілів, а місцеві аграрії припинили обробляти поля. Єдині ознаки цивілізації – пересувні магазин та пошта, які приїжджають раз на тиждень.
Незважаючи на небезпеку, охочих виїжджати з насиджених місць небагато.
Періоди бувають то небезпечні, то безпечні, але всі люди в один голос кажуть: „Ми дочекаємося осені, викопаємо свої городи, а там буде видно“. У нас є родини з дітьми. Ті діти, які цього року закінчили школу, вступатимуть на навчання до Чернігова або інших навчальних закладів. І восени вони гарантовано виїдуть із нашого села, а їхні батьки однаково залишаться тут.
— Василь Шавша, староста села Чайкине
Життя на кордоні виснажує: люди цілодобово прислухаються до кожного звуку, ховають автомобілі під деревами та пересуваються переважно на велосипедах, адже російська армія влаштовує “криваве сафарі” на автомобілістів.
Психологічний бар’єр та пошук безпеки
Мешканці прикордоння, як от у селі Лемешівка, не можуть змиритися з необхідністю евакуації, адже роками будували свої домівки. Географічне розташування ближче до Білорусі, ніж до Росії, також впливає на психологічний стан людей.
Евакуйованим громадянам пропонують безкоштовні місця у спеціально облаштованому модульному містечку в Чернігові або у студентських гуртожитках. За офіційними даними, під евакуацію підпадають близько тисячі людей, з яких 120 – діти.
Заступниця голови Чернігівської ОДА Жанна Шерстюк наголошує на пріоритеті безпеки неповнолітніх та зазначає, що є пропозиції щодо розміщення людей у південніших громадах області, де підприємства власним коштом облаштовують житло для нових співробітників.
Міський голова Городні Андрій Богдан намагається зберегти мешканців громади, закуповуючи для них житло. Проте, пошук доступних будинків у тилу стає дедалі складнішим, а ціни на нерухомість зростають.
Станом на сьогодні понад сотню жителів області вже офіційно відмовилися від обов’язкової евакуації, незважаючи на смертельну небезпеку, складні умови життя та перешкоди для роботи українських військових.
Фортифікації та нові реалії
Прикордоння Чернігівщини перетворилося на зону активних бойових дій. За останній місяць окупанти здійснили 25 ударів по місцевих заправках. Натомість, навколо Чернігова та в інших районах області інженери цілодобово зводять потужні фортифікації: протитанкові рови, “зуби дракона” та колючий дріт “Єгоза”, щоб ускладнити просування ворога.
Перші переселенці: Нове життя в безпеці
Марія з однорічною донькою Златою стали одними з перших, хто добровільно виїхав з небезпечної Лемешівки. Вони знайшли прихисток у переобладнаному під гуртожиток для переселенців приміщенні, де є все необхідне для комфортного проживання. Загалом, від початку евакуації успішно виїхало 35 мешканців семи прикордонних сіл.
Заходи безпеки на Чернігівщині тривають, адже росія продовжує свою агресію, перетворюючи українські землі на руїни.
