У засобах масової інформації з’явилися нові шокуючі деталі жорстоких розправ, побиттів та навіть убивств військовослужбовців у штурмовому полку «Скеля». Згідно з розслідуванням «Слідство.Інфо», командири цього підрозділу вдаються до нелюдських методів, влаштовуючи справжнє «полювання» на бійців, які намагаються покинути службу через знущання та відсутність медичної допомоги.
Випадок Олександра Завалова: втеча під кулями
Олександр Завалов, мобілізований до полку «Скеля» напередодні свого тридцятиріччя, загинув від пострілу співслужбовця Максима Череваня. Трагедія сталася вдень у селі Олександрівка на Кіровоградщині. Останній тиждень свого життя Олександр провів на полігоні полку. Чоловік, який мав наркотичну залежність та перебував у вкрай важкому психологічному стані, був доставлений до ЦНАПу для відновлення документів під озброєним конвоєм.
Він мені казав: „Мама, я в аду, моліться за мене“.
— розповідає матір загиблого.
Спочатку поліція повідомляла про конфлікт між двома військовими. Однак, за офіційною версією командування, Олександр намагався втекти через вікно вбиральні. Замість того, щоб наздогнати його, супроводжуючий боєць «Скелі» Максим Черевань випустив у бік втікача чотири кулі з гвинтівки. Одна з куль перебила тазову артерію. Завалов стік кров’ю за лічені хвилини, а допомога йому надана не була. Матері загиблого у ТЦК цинічно повідомили, що син помер «від вогнепалу, але його не вбили». Стрільця наразі затримала поліція.
Ну добре, припустимо, він тікав. Хоча це зі слів командира, я навіть не знаю, чи це правда. Але якщо тікав, то посадіть його, нащо ви його застрелили?
— запитує мати загиблого.
Аркадій Кукшин: втеча через міни та постріли
36-річний Аркадій Кукшин був мобілізований до «Скелі» з численними порушеннями, попри зняття з обліку та наявність броні. Його затримали військові ТЦК у Харкові. Під час опору Аркадію вибили зуб і залили очі сльозогінним газом. Чоловіка відправили до 425-ї ОШП «Скеля». На полігоні в Сумській області новобранців тримали під озброєним конвоєм. За незначні провини бійцям у повному екіпіруванні забороняли пити воду протягом півтори доби, змушуючи втамовувати спрагу з лісових калюж.
Ти стікаєш потом, дуже хочеться пити. Ми знайшли в лісі якусь калюжу і намагалися напитися з неї.
— пригадує Аркадій.
Не витримавши знущань, Аркадій наважився на втечу, рухаючись територією навколо полігону, замінованою розтяжками. Патруль «Скелі» наздогнав його та відкрив вогонь на ураження. Чоловік отримав два кульових поранення, але дивом зміг втекти лісами й болотами.
Виходжу по мінах, біг лісом, приблизно о 7-й ранку виходжу на село, натрапляю на патруль «Скелі», вони починають по мені стріляти. Мене двічі поранили. Я біг полями, лісами, болотами, чудом від них утік. Вони готові були мене застрелити, аби я не втік із БЗВП.
— розповідає Аркадій журналістам.
Кулю з ноги йому згодом діставали підпільно, оскільки офіційне звернення до лікарні могло призвести до повернення до рук «катів». Чоловік переховувався на квартирах у знайомих, адже до його дому приходили з обшуками. Зрештою, рятуючи життя, Аркадій був змушений незаконно перетнути кордон.
Системні знущання та насильство
Колишній інструктор полку Юрій (ім’я змінено) розповів, що знущання на полігонах «Скелі» на Харківщині тривають роками. За його словами, брат командира полігону вибив око мобілізованому ударом приклада по обличчю, оформивши це згодом як «мінно-вибухову травму». Юрій також повідомив, що в «Скелі» били не лише чоловіків, але й жінок, колишніх засуджених, які приєдналися до Сил оборони з в’язниць.
Самому Юрію за вигадану провину той самий родич керівника полігону розтрощив зуби та пробив голову залізною трубою від гранатомета. Коли постраждалий спробував перевестися до іншого підрозділу, представники «Скелі» вистежили його під час відпустки у Дніпрі та жорстоко побили вдруге просто посеред вулиці. Попри численні заяви Юрія до поліції та ДБР, кримінальне провадження щодо його побиття так і не було відкрито.
Командира полігону «Скелі» Євгена Гаркушу («Жеку») затримали лише в липні 2026 року — і то за зовсім інший епізод із побиттям військового капелана. Юрій після другого побиття змінив місце проживання, телефонні номери та вирішив не повертатися до армії, доки «Скеля» не поверне йому військово-облікові документи, які так і не були повернуті, попри його службу в резервному батальйоні.
Журналісти надіслали офіційний запит командуванню полку «Скеля» з вимогою прокоментувати ці шокуючі інциденти, проте відповіді на момент публікації не отримали.
У «Скелі» всіх, хто від них тікає, називають наркоманами. Коли я був у «Скелі», я бачив лише одного наркомана. Я хочу сказати, що сам я не наркоман, я ніколи в житті не вживав наркотики і ставлюся до них негативно. Я також хочу служити далі у війську, але не з такими виродками.
— підсумовує Юрій.
Інші випадки та скандали
Журналісти «Суспільного» оприлюднили розслідування про загадкову загибель щонайменше п’яти військовослужбовців з Івано-Франківщини, які померли у березні 2026 року за лічені тижні, а іноді й дні після служби в частині. Журналісти «Бабеля» виявили ще сім випадків смертей мобілізованих військовослужбовців під час БЗВП. А у червні журналісти цього ж видання писали про 25 смертей мобілізованих у «Скелі» та опитали очевидців, які розповіли про катування та вбивства солдат командирами.
Раніше радник міністра оборони, волонтер Сергій Стерненко заявив, що 425-й окремий штурмовий полк «Скеля» відправив на штурм біля Покровська колону військової техніки так само бездумно, як це роблять російські командири у «м’ясних штурмах». Також у Мережі виник скандал через смерть військових «Скелі» від пневмонії.
Варто зауважити, що екскомандир 155 бригади Станіслав Лучанов, за наказом якого викрали і вбили двох братів з Київщини, раніше обіймав посаду начальника штабу 425 окремого штурмового полку «Скеля» до лютого 2026 року.
