Диво вірності та виживання
На Львівщині розгортається справді зворушлива історія, що демонструє силу зв’язку між людиною та твариною, а також неймовірну витривалість і вірність. Йдеться про собаку на ім’я Спіді, який зник з військового полігону на Львівщині у 2022 році і несподівано повернувся до свого господаря, військовослужбовця та музиканта Олександра Буля, аж через три роки.
З фронту – до нового дому
У 2022 році, коли бойові дії досягли свого піку, Олександр Буль, знаний також як музикант Саша Буль, евакуював рудого собаку зі зони бойових дій на Сумщині. Пес, якого військові ласкаво називали “приблудою”, за лічені дні став справжнім вірним другом Олександра. Коли підрозділ бійця терміново передислоковували, залишити свого чотирилапого товариша на передовій він просто не зміг. Так Спіді разом із Олександром подолав понад 1200 кілометрів до тилу.
Він прийде до нас на позиції такий увесь у багнюці, мокрий, від нього сильно псятиною смердить. Наші хлопці кажуть: “Ось, знову цей пес прийшов”. А я їм відповідаю: “Це мій пес, він мусить знаходитися тут, разом зі мною”. І навіть наш командир врешті змилувався, каже: “Добре, хай у нього буде своє законне місце в тебе під столом”. Командир його потім шанобливо називав Олександровичем — на честь по батькові від мого імені.
— Саша Буль
Сам Олександр розповідає, що на війні таких покинутих тварин дуже багато. Його підрозділ постійно підгодовував таких собак, а бойові медики допомагали пораненим.
Коли наші колони для маршу були остаточно сформовані, я просто відчинив двері автомобіля, і він туди миттєво застрибнув. І так разом зі мною понад 1200 кілометрів проїхав. Причому цей пес сидів у мене в салоні, як справжній папуга — прямо на плечі, отак поклавши лапи мені на шию, він зі мною і приїхав у тил.
— Саша Буль
Несподіване зникнення
Після прибуття на Львівщину, Олександр та Спіді деякий час перебували на військовому полігоні. Боєць активно шукав для пса нову люблячу родину, адже вдома вже жила інша собака – Юта, яка погано ставилася до інших тварин.
Я б, звісно, міг теоретично віддати Спіді дружині, нехай він спокійно чекає вдома, поки я повернуся з війни. Але на той конкретний момент у нас уже була собака Юта, яку ми раніше взяли з вулиці. Вона взагалі не переносила інших собак навколо себе, була дуже авторитарна за своїм характером і точно не допустила б появи іншого пса вдома.
— Саша Буль
Однак, поки тривали пошуки нових господарів, Спіді раптово зник з території полігону. Три роки про нього не було жодних звісток. Цей період був сповнений тривоги та почуття провини для Олександра.
Я ні на день не забував про нього. Мене весь цей час дуже сильно гнітила думка, що я якимось чином підвів цього собаку, не вгледів за ним.
— Саша Буль
Повернення дива
Приблизно два роки тому родина Олександра втратила свою улюблену собаку Юту. Згодом вони взяли з притулку іншу собаку – Монтану. А зовсім нещодавно, під час однієї зі службових поїздок на той самий полігон, Олександр несподівано зустрів його – зниклого рудого Спіді.
Він мені з першої секунди кинувся прямо в ноги! Щось там по-своєму улюлюкає, радісно пищить, скавулить, міцно треться об мої ноги — такий нещасний та водночас щасливий… Весь у лісових кліщах, покусаний, видно, що десь із кимось брутально бився за виживання.
— Саша Буль
Дружина Олександра, Катерина Пасніченко, була настільки зворушена, коли побачила відео повернення Спіді, що негайно закликала чоловіка забрати пса додому.
Я одразу розплакалася, як дізналася. Саша час від часу по службі їздив на цей полігон. І коли він мені на телефон зняв та надіслав відео, як Спіді несподівано підбіг до нього, щосили дерся лапами об ноги, плакав та скавулів… Я просто реву в слухавку і кажу: “Боже мій, негайно забирай його додому!”
— Катерина Пасніченко
Нове життя та “мандрівник”
Зараз Спіді, якому близько п’яти років, щасливо живе у великій родині Олександра та Катерини. Він ділить простір з їхньою новонародженою донькою Терезою, собакою Монтаною та кішкою Невадою. На тілі та голові Спіді видно численні шрами, а лапи покусані, що свідчить про непросте життя протягом цих трьох років.
Олександр встановив на нашийник Спіді сучасний GPS-трекер, адже пес має непереборну любов до довгих самостійних мандрів. Інколи він здатний подолати до 20 кілометрів лісовими стежками, але, на щастя, завжди повертається додому.
Він дуже любить добре погуляти в лісі. Тому, щоб у нас вдома був спокій і ми завжди чітко знали, де він перебуває, купили цей трекер. Одного разу Спіді під час прогулянки самостійно майже добіг до Крехова. Я думаю, це в один бік кілометрів 20 буде. Чи повернувся сам? Так, у той самий день під вечір повернувся.
— Саша Буль
Часом Олександр навіть їздить за Спіді на мотоциклі, щоб переконатися, що пес безпечно повернеться додому.
Унікальна любов Спіді до довгих дистанцій настільки вразила господаря, що Олександр навіть написав про пригоди пса художню новелу, назвавши його Спіді Гонзалес – на честь найшвидшого мишеняти з мультфільму. Ця історія стала для нього справжнім свідченням дива.
Сила віри у добро
Олександр Буль переконаний, що війна приносить страждання не лише людям, але й тисячам беззахисних тварин. Він щиро вірить, що такі історії, як повернення Спіді, спонукатимуть українців частіше брати чотирилапих друзів із притулків.
