Зростаюча дистанція між Китаєм та Росією
Війна Росії проти України суттєво впливає на зовнішньополітичні позиції Москви, призводячи до ослаблення її стратегічних проєктів та втрати підтримки партнерів. Одним із найважливіших союзників Російської Федерації, Китаєм, демонструється віддалення, що, у свою чергу, позначається на ставленні інших країн до Кремля.
Стратегічні проєкти під загрозою
Комуністична партія Китаю відмовилася від постачання суднові рушійні установки для російських суден, які мали експлуатуватися на Північному морському шляху. Крім того, проєкт газопроводу «Сила Сибіру 2» з потужністю 50 мільярдів кубометрів опинився на межі зриву. Китай наполягає на ціні 50 доларів за 1000 кубометрів газу, що відповідає внутрішньому російському тарифу. Це значно менше від пропозиції Москви, яка, враховуючи знижки, була вп’ятеро вищою.
Завдяки наявності альтернативних постачальників Китай зберігає суттєвий важіль впливу, тоді як Росія втрачає час і ключові ринки збуту через припинення транзиту трубопровідного газу до ЄС.
Економічна залежність та її наслідки
Пошкодження російських нафтопереробних заводів змушує РФ імпортувати китайські нафтопродукти, що ще більше посилює залежність Москви від Пекіна. Цю слабкість позицій Кремля використовують і інші держави. Наприклад, Казахстан заблокував значну частину імпорту російської пшениці, Азербайджан демонструє зміну дипломатичного курсу, а Вірменія самостійно відновлює залізничне сполучення з Туреччиною та Азербайджаном, обходячи російський контроль.
Китайська підтримка російського ВПК
Видання The Economist зазначає, що залежність Росії від Китаю у забезпеченні війни проти України зростає через посилення західних санкцій. Хоча Пекін формально зберігає позицію «нейтралітету», фактично він підтримує російський військово-промисловий комплекс. Аналітики оцінюють, що Китай постачає Росії широкий спектр продукції подвійного призначення, від мікроелектроніки до промислового обладнання. За даними західних посадовців, ще взимку цього року стало відомо про посилення підтримки з боку Китаю, і Пекін продовжує нарощувати ці обсяги.
Формальний нейтралітет та економічна вигода
Михайло Гончар, керівник Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», коментує ситуацію так:
Заяви Пекіна про необхідність переговорів є лише ритуальними, а повноцінного «мирного плану» від КНР насправді не існує.
За його словами, Пекін не пропонує нових підходів до врегулювання, натомість активно посилює співпрацю з Москвою, зокрема у військовій сфері. Китай отримує значну економічну вигоду від війни, купуючи дешеву російську нафту та ресурси. Крім того, китайська продукція активно витісняє місцевих виробників на російському ринку, що яскраво ілюструє приклад російського автопрому.
