«Дія – основа всього: з дій та їхніх наслідків складається цей світ, і лише дія призведе до результату». Цю тезу керівник Офісу Президента Кирило Буданов озвучив днями під час зустрічі зі студентами Kyiv School of Economics. І вона досить точно описує перші сто днів його роботи на Банковій. Бо головне, що відбулося за цей час — не зміна риторики. Не гучні заяви чи політичні сигнали. Це спроба перевести державну машину в режим дії. І ці 10 конкретних дій за 100 днів варто зафіксувати — з датами, цифрами і наслідками.
1. Повернення України до переговорного треку
Перші місяці керівник ОП фактично не виходив із переговорного треку — і це було не випадково. Україна почала повертатися в активну фазу переговорів. Ключова зміна — не просто участь, а спроба переформатувати логіку процесу: повернути його до більш чіткого тристороннього формату Україна-США-Росія і перевести з «присутності» у площину результату.
- 23 лютого Буданов прямо заявляв, що переговори «йдуть непросто», але сторони рухаються вперед до моменту ухвалення ключових рішень — щодо продовження війни чи переходу до миру.
- 4 квітня він повідомив про можливий візит до Києва американської делегації на чолі зі Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером після Великодня.
Паралельно в медіа знову починає з’являтися Україна як окремий переговорний суб’єкт, а не лише сторона конфлікту. Це непрямий, але важливий індикатор зміни ролі.
2. Масове повернення полонених
За перші 100 днів на посаді голови ОП Буданов не просто зберіг цей трек за собою, а централізував його, прибравши міжвідомчий хаос. У результаті за цей короткий період — 659 людей повернуті додому. Загалом же від початку повномасштабної війни Координаційний штаб провів понад 70 обмінів, а в Україну повернули понад 8 тисяч людей. Лише на початку березня 2026 року за два великі обміни додому повернули понад 500 українців. Але ключове — не цифри, а зміна моделі: тема полонених інтегрується у переговорний трек і виходить на рівень міжнародної дипломатії. Буданов прямо говорить, що без партнерів — передусім США і ОАЕ — частина обмінів була б неможливою. Це означає, що гуманітарне питання стає частиною геополітичної гри.
3. Розширення присутності України в Африці
Буданов як архітектор майбутнього розуміє, що нам потрібні нові можливості та нові ринки і звертає увагу на Глобальний південь. Він виводить питання присутності України в Африці з рівня точкових історій і спецоперацій ГУР — зокрема тих, які публічно асоціювалися з темою туарегів і ударами по російському «Вагнеру» в Малі, — на рівень державної стратегії.
- 25 березня він провів першу масштабну міжвідомчу нараду в ОП за участі МЗС, СЗР та ГУР.
Після неї Офіс Президента прямо заявив: Україна вперше розробляє стратегію розширення відносин і присутності на Африканському континенті, визначає пріоритетні країни й механізми просування інтересів. Це важливо, бо Африка — це не лише про регіон. Це про Глобальний Південь, де Україна роками програвала росії. Але зараз ситуація на Африканському континенті міняється. Той же «Вагнер», велика частина якого утилізована в Україні, плюс війна на Близькому Сході, яка показала, що навіть США завжди можуть захистити своїх союзників — всі ці речі відкривають у Африці можливості для інших гравців. І це велика можливість для України, яка себе показала на Близькому Сході, довівши, що не завжди великі гроші все вирішують. І тепер Україна бачить свою роль в Африці не як епізодичний гравець, а як активний системний актор.
4. Створення Пантеону видатних українців
Буданов ініціював масштабний державний проєкт із повернення праху видатних українців, які померли на чужині, але заповідали бути похованими на Батьківщині. 28 березня він провів окрему нараду, присвячену створенню Пантеону видатних українців. У ній взяли участь представники парламенту, уряду, експертного середовища та громадськості. За даними МЗС, дипломатичні представництва вже ідентифікували поховання 98 українців у 21 країні. Цей процес має не лише ідею, а й фактичну базу. Пантеон розглядається не як меморіал, а інструмент відновлення історичної справедливості та суб’єктності країни. Це вже закладення фундаменту української ідентичності — створення у Києві місця сили, яке символізуватиме перемогу України над столітніми спробами ворога стерти нашу пам’ять. І так, в умовах війни, це стає частиною політики, а не тільки культури.
5. Підтримка підприємництва як основа безпеки
Певно, для багатьох це стало несподіванкою. Бо де розвідка, а де економіка. Втім Буданов чітко розуміє: економіка — це безпека насамперед. А захист бізнесу — невід’ємний процес, який має лише посилити українську стійкість.
- 25 березня Буданова призначили головою Ради з питань підтримки підприємництва, а вже 2 квітня він провів перше засідання.
Саме там він озвучив базову для себе формулу: «Сильна економіка — це не наслідок Перемоги, а одна з основних її складових». Тобто економіка перестає бути «після війни» і стає частиною війни. Окремо Буданов акцентує, що Україна перебуває у глобальній конкуренції за капітал, інвестиції і людей. Це означає, що держава має змінити роль — від регулятора до партнера. Для бізнесу, який роками говорив про тиск і бар’єри, це сигнал про зміну філософії: держава має спільно з бізнесом формувати модель розвитку, за якою захист підприємця від ризиків є пріоритетним.
6. Масштабування програми доступної іпотеки
31 березня Буданов бере участь у Першому форумі доступної іпотеки, де прямо закликає масштабувати програму «єОселя». На той момент вона вже забезпечила житлом понад 24 тисячі родин — це щонайменше 72 тисячі людей. Але головне — інше. Буданов переводить тему житла з соціальної площини у стратегічну: це питання повернення українців, мотивації військових і відновлення економіки. Його аргумент максимально прагматичний — люди не повертаються в країну, де їм немає де жити. І це означає, що житлова політика стає фактором виживання держави.
7. Зміцнення історичної ідентичності через європейські зв’язки
22 березня Буданов зустрічається з Карлом фон Габсбургом — не просто символічною фігурою, а одним із представників європейської історичної еліти — почесним президентом Пан’європейського союзу Австрії та головою дому Габсбургів. Формально йшлося про подальшу співпрацю в межах європейських інституцій, підтримку України, захист суверенітету та євроінтеграцію. Але в ширшій логіці це ще одна важлива цеглина в побудову української ідентичності. Буданов запускає системну роботу над захистом і поверненням українських культурних цінностей, вбачаючи в цьому елемент національної безпеки. У війні, де Росія системно знищує або вивозить культурну спадщину, тема культури перестає бути периферійною — вона також стає частиною безпекового порядку денного і європейського позиціювання України.
8. Переосмислення ветеранської політики
18 березня Буданов провів важливу нараду з керівниками областей, на якій ініціював докорінну зміну підходів: від моделі «соціальної допомоги» до моделі «державного ресурсу». У публічних повідомленнях ішлося про ключові напрями ветеранської політики, житло для ветеранів і родин загиблих, а також про необхідність збільшити видатки місцевих бюджетів на цей напрям. Буданов прямо сказав: «Дбати про наших ветеранів — обов’язок держави». Але за цим стоїть і ширша ідея: для нього ветеран — це людина з унікальним досвідом відповідальності, який має стати фундаментом для розбудови громад і загалом сильної України. Тобто йдеться не лише про підтримку, а про включення ветерана в повоєнну архітектуру держави.
9. Партнерство з церквою для безпеки та перемоги
Під час зустрічей керівника ОП з Митрополитом Епіфанієм і Блаженнішим Святославом на початку березня обговорювалися державно-церковні взаємовідносини та підтримка українських воїнів. Буданов чітко розуміє, що духовна незалежність, яку Україна здобула на початку 2019 року, є невід’ємною частиною безпеки загалом і Перемоги над ворогом. Саме тому церква в його логіці — не декоративний учасник державних церемоній, а партнер: для допомоги ветеранам, для гуманітарного супроводу теми полонених і для протидії російському впливу на релігійному ґрунті.
10. Вирішення внутрішніх проблем та діалог
Це ключова дія, без якої всі попередні не працюють. Сам Буданов заявив, що за перші сто днів йому «в більшості вдалося вирішити внутрішні проблеми» і «внутрішню ненависть один до одного», яка дуже негативно впливала на роботу — якої всередині ОП, так і у відносинах з Верховною радою. Це підтверджують і зовнішні оцінки. Один із представників «монобільшості» в матеріалі BBC News Україна сказав: «Це чи не вперше, коли нам не роздають команди чи розмовляють у стилі ‘А я вам сказав! ’, а намагаються вести діалог». Політичний експерт Олексій Голобуцький, своєю чергою, описує зміни так: «ОП став структурою, яка систематизує проблеми, оцінює ресурси та шукає рішення». Тобто якщо відкинути політичні оцінки, йдеться про чіткіший ланцюг комунікації, менше кулуарних ігор і відсутність тиску.
Тож, якщо дивитися на ці десять дій разом, головні зміни зводяться до трьох речей: швидкість, чітка вертикаль відповідальності та опора на глибоку аналітику. Офіс президента поступово переходить від реактивної моделі до проактивної — намагається не лише реагувати на події, а формувати їх, випереджаючи ворога на кілька кроків. Показова деталь: на початку квітня Буданов публічно попереджав про серйозний дефіцит в енергосистемі й заявив, що попереду найскладніша зима, а альтернативні рішення треба шукати вже зараз. Це той самий підхід — не чекати кризи, а працювати на випередження.
Загалом Буданов постає як кризовий менеджер. Він будує систему, яка має працювати на результат, а не на рейтинг, і не уникає неприємної правди. Питання навіть не в тому, чи спрацює ця модель. Питання в іншому: чи є в країни зараз альтернатива. І відповідь тут доволі проста — ні, немає. Бо в умовах цієї війни держава або діє — або програє.
