Країни східного флангу НАТО, здається, помилково вважають, що мають достатньо часу на підготовку до потенційного військового протистояння з Росією. Ця самозаспокоєність підсилюється тенденцією Сполучених Штатів до скорочення своєї військової присутності в Європі. Пентагон ініціював перегляд американського військового контингенту на континенті в рамках шестимісячного переходу до концепції “НАТО 3.0”.
Як зазначив заступник міністра оборони США Елбрідж Колбі, Європа повинна взяти на себе значно більшу відповідальність за власну конвенційну оборону. Це рішення не є раптовим; про ймовірне скорочення американської військової присутності в Європі говорили вже давно. Ситуація ускладнюється тим, що адміністрація Трампа, як показав попередній конфлікт з Іраном, більше схильна критикувати союзників, ніж надавати їм допомогу. Кремль уважно стежить за цими процесами.
В європейській системі оборони існує чимало прогалин, які без активної американської участі вирішити буде непросто. Наприклад, країни Балтії не мають власної винищувальної авіації, а безпеку їхнього повітряного простору забезпечує НАТО в рамках спеціальної місії. Навіть Польща, яка має потужні ВПС, не змогла збити російську ракету Х-101, що вторглася на 100 кілометрів у її повітряний простір.
Нагальні потреби в обороні
Командування НАТО попереджає про необхідність переходу до масового виробництва та використання більш доступного оборонного обладнання, такого як безпілотники та перехоплювачі. Ціни на ефективний захист вже стають очевидними: за оцінками ЗМІ, на збиття трьох російських дронів у липні Збройні сили Румунії витратили близько 1,5 мільйона євро.
Підсумкова декларація саміту НАТО в Анкарі визнала Росію довгостроковою загрозою для євроатлантичної безпеки та стабільності. Однак, в Альянсі висловлюють впевненість, що в короткостроковій перспективі Росія не нападе на блок, через брак ресурсів, спричинений війною проти України.
Панує думка, що загроза для східного флангу НАТО значно зросте після досягнення перемир’я у війні Росії проти України. Ця думка характерна не лише для віддалених від Росії країн, як Іспанія чи Португалія, а й для самих країн-членів східного флангу.
Ознаки майбутньої ескалації
Володимир Зеленський та українська розвідка неодноразово попереджали, що після виборів до Державної Думи у вересні Путін планує розширити мобілізацію в Росії, набираючи від 300 до 500 тисяч осіб. Паралельно зростає загроза з півночі. Білорусь не лише розбудовує дороги на кордоні з Україною та облаштовує артилерійські позиції, але й розгортає десантно-штурмову бригаду поблизу Гомеля, що знаходиться лише за 40 кілометрів від українського кордону.
Це створює ризики як для чернігівсько-київського напрямку, так і для одного з членів НАТО. Експерти давно попереджають, що ретранслятори в Гомельській та Брестській областях, які використовуються для коригування російських дронових атак на Україну, становлять таку ж небезпеку для східного флангу Альянсу, зокрема для Польщі та Литви.
На початку липня, напередодні саміту НАТО в Анкарі, західні ЗМІ повідомили, що Вашингтон попередив Варшаву про розгляд Москвою збройної провокації проти Польщі з метою перевірки рішучості НАТО.
Кремлю, Путіну, потрібна нова ескалація, якась нова перемога, і в цьому разі найближчою ціллю є балтійський регіон та Польща.
— сказав міністр оборони Литви Робертас Каунас наприкінці липня.
Європейська самозаспокоєність та російські амбіції
Більшість європейських країн-членів НАТО вважають, що мають щонайменше до 2030 року для підготовки. Вони переконані, що навіть після замороження війни проти України Росії знадобиться час на відновлення сил. Генсек НАТО Марк Рютте минулого року заявляв, що Росія буде готова до війни з блоком за п’ять років.
Цікаво, що саме на 2030 рік припадають чергові вибори президента Росії. Кремль навесні цього року заявив, що Путін має конституційне право балотуватися та обіймати посаду президента до 2036 року. Враховуючи, що війна стала для Путіна життєвим сенсом та гарантією збереження його режиму, обмежене вторгнення до Польщі чи країн Балтії може розглядатися як частина “переможного” наративу його майбутньої виборчої кампанії.
Експерти припускають, що це може бути не класичне сухопутне вторгнення, а, наприклад, масштабна дронова атака, після якої Путін зможе заявити про неефективність статті 5 НАТО про колективну оборону, особливо на тлі скорочення американської військової присутності в Європі.
Ресурси Росії та їх потенціал
Помилково вважати, що, незважаючи на величезні втрати у війні проти України, Кремль не зможе швидко сформувати ударне угруповання для нової військової операції. Для участі в бойових діях на Курщині було перекинуто близько 15 тисяч військовослужбовців із Північної Кореї. Володимир Зеленський також попереджав про плани Росії залучити ще 30 тисяч військових із КНДР.
Крім того, українська розвідка повідомляє про розгортання Росією північнокорейського ракетного підрозділу з близько 90 військових у Воронезькій області, який входить до складу 112 ракетної бригади.
Недоліки в обороні
У червні поблизу Сувальського коридору (65-кілометрова смуга землі, що з’єднує Калінінград з Білоруссю) Литва, Польща та Франція провели спільні військові навчання з відбиття можливої атаки з боку Калінінградської області та Білорусі. Однак, експерти, які спостерігали за цими навчаннями, відзначили суттєві недоліки, зокрема відсутність систем радіоелектронної боротьби (РЕБ), різноманітних типів дронів, систем протидії безпілотним літальним апаратам та цифрового управління полем бою.
Багато аналітиків наголошують, що європейські країни-члени НАТО готуються до війни минулого. Тим часом, як пише німецьке видання Welt, Росія посилює свій військовий потенціал на кордоні з Фінляндією, розраховуючи розмістити там до 115 тисяч солдатів – приблизно стільки ж, скільки за часів Холодної війни.
“Сіра зона” та швидкі вторгнення
Експерти Центру Белфера при Гарвардській школі Кеннеді в США вважають, що протягом наступних трьох років Росія, ймовірно, посилить свою кампанію “сірої зони” проти країн-членів НАТО, що може завершитися обмеженим військовим вторгненням на північно-східний фланг блоку.
Швидко розгорнута російська операція із захоплення символічно важливої прикордонної території може призвести до доконаного факту ще до того, як НАТО зможе досягти політичного консенсусу.
— вважають в Центрі Белфера.
Технологічна перевага Росії
На цьогорічному саміті НАТО в Анкарі генсек Марк Рютте оголосив про запуск ініціативи Drone Edge вартістю 40 мільярдів доларів для протидії ворожим дронам. Однак, за підсумками саміту, європейські країни-члени НАТО, попри п’ятий рік повномасштабної війни, під час якої Росія постійно завдає ударів по Україні ракетами “Калібр”, “Іскандер”, “Кинджал”, “Циркон” тощо, не мають власних аналогів балістичних та гіперзвукових ракет. Європейські крилаті ракети поступаються російським за дальністю.
До того ж, за словами єврокомісара з питань оборони та космосу Андрюса Кубілюса, Росія за рік виробляє увосьмеро більше ракет, ніж країни-члени ЄС.
Вирішальні фактори стримування
Ще у квітневому звіті GLOBSEC щодо бойової готовності східного флангу експерти підкреслювали, що збільшення оборонних бюджетів та чисельності збройних сил не гарантує автоматично бойову ефективність чи стійкість операцій.
Логістика, запаси боєприпасів, технічне обслуговування та медичне забезпечення залишаються ключовими перепонами в багатьох країнах східного флангу. Швидкість мобілізації є вирішальною. Здатність оперативно та політично активувати сили є ключовим фактором, що визначає стримування.
Поточна ситуація вимагає від країн східного флангу НАТО перегляду своїх оборонних стратегій та прискорення реальних кроків для забезпечення власної безпеки.
