Офіцер мобілізований, який втік з військової частини, засуджений до 5 років позбавлення волі
У місті Дніпро відбулося судове засідання щодо справи старшого лейтенанта запасу, якого мобілізували та який залишив свою військову частину невдовзі після призову. Суд визнав його винним у самовільному залишенні місця служби та призначив покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Деталі справи
Згідно з матеріалами Соборного районного суду міста Дніпра, у квітні 2025 року чоловік, який мав звання старшого лейтенанта запасу, пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) та був мобілізований до Збройних Сил України. 7 квітня 2025 року він прибув до військової частини, де його призначили на посаду заступника командира ремонтної роти автомобільної техніки.
Однак, вже вранці 10 квітня 2025 року, тобто на третій день після прибуття, він не з’явився на ранкове шикування особового складу та самовільно покинув місце дислокації підрозділу. Після втечі офіцер переховувався у своєму помешканні в Дніпрі, проводячи час на власний розсуд. Правоохоронці затримали його лише 15 листопада 2025 року, тобто через понад сім місяців після самовільного залишення місця служби.
Пояснення обвинуваченого та позиція суду
Під час судового засідання обвинувачений не визнав своєї провини повністю та виклав власну версію подій. Він стверджував, що у серпні (незважаючи на те, що події відбувалися у квітні) його нібито затримали невідомі люди на бусі з чорними номерами, коли він вийшов з дому за цигарками, та відвезли до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК). За його словами, у військовій частині його “прив’язали до стовпа та били три дні”, вимагаючи підписати невідомі документи.
Обвинувачений також заявив, що не вважає себе військовозобов’язаним, оскільки проходив військову кафедру ще за часів СРСР і “присягу незалежній Україні не складав”. Свою втечу він пояснив тим, що через “перевернуті прапори на шевронах” запідозрив, ніби потрапив до військовослужбовців так званої “ДНР”, хоча військова частина дислокувалася на підконтрольній Україні території Дніпропетровщини.
Водночас, обвинувачений зізнався, що протягом семи місяців переховування жодного разу не звертався до поліції, Державного бюро розслідувань (ДБР) чи медиків щодо “побиття”, а також не оскаржував свою мобілізацію.
Суд, дослідивши матеріали справи та допитавши свідків, повністю спростував версію обвинуваченого. Начальник юридичної служби та командир батальйону свідчили, що чоловік прибув на службу за мобілізацією, написав рапорт про прийняття посади та приступив до виконання обов’язків. Жодних скарг від нього на побиття, психологічний тиск чи незадоволення мобілізацією не надходило.
Командири зазначили, що за три дні перебування у частині офіцер демонстрував халатність, недисциплінованість та ухилявся від виконання наказів.
Щодо складання присяги, суд наголосив, що відповідно до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, особа набуває статусу військовослужбовця з моменту відправлення з ТЦК до військової частини. Відсутність паперового бланка присяги не звільняє офіцерський склад від обов’язку захищати Батьківщину.
Суд розцінив версії про “побиття” та “прапори ДНР” як спробу уникнути кримінальної відповідальності, підкресливши, що за сім місяців обвинувачений не зробив жодних спроб повернутися до армії чи оскаржити дії ТЦК.
Вирок суду
Соборний районний суд міста Дніпра визнав чоловіка винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення місця служби військовослужбовцем в умовах воєнного стану, тривалістю понад три доби).
Йому призначено покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
