Судовий вирок та нова угода: що відбувається в Сирії
Нещодавно сирійський суд виніс заочний вирок Башару Асаду, призначивши йому смертну кару. Це сталося на тлі падіння його режиму та завершення тривалої громадянської війни, яка тривала з 2011 по 2024 роки. Сам Асад, як повідомляється, переховується в Москві вже майже два роки.
Ці події збіглися в часі з укладенням нової угоди між Сирією та Росією щодо подальшого перебування російських військ на сирійських базах. Цей збіг викликав запитання про можливу дипломатичну гру між Дамаском і Москвою, а також про те, чи вимагатиме нова сирійська влада екстрадиції Асада для виконання вироку.
Наразі жодна зі сторін не надала чітких сигналів щодо подальших дій. Офіційно Башар Асад залишається «гостем» Володимира Путіна. Єдиною умовою його перебування в російській столиці є повна відмова від будь-якої публічності.
Історичний контекст та нові лідери
Разом із Башаром Асадом, смертну кару заочно призначили його кузену Атефу Наджибу, який керував провінцією Дераа. Саме в цій провінції у 2011 році спалахнули перші протести «Арабської весни», а поліція під керівництвом Наджиба здійснювала масові розстріли цивільних під час громадянської війни.
13-річне протистояння між режимом Асадів, який утримував владу понад пів століття, та повстанцями мало глибоке політичне та релігійне підґрунтя. Алавітська меншина, яка домінувала, десятиліттями контролювала владу, дискримінуючи сунітську більшість.
Для сунітської більшості вирок Асаду став приводом для святкування. Однак для нинішнього президента Сирії, 43-річного Ахмеда аль-Шараа, це є ризикованим кроком. Аль-Шараа, колишній бойовик «Аль-Каїди», який прийшов до влади на чолі повстанців, активно просуває концепцію «національного примирення», прагнучи залучити всі конфесійні групи до відбудови країни.
Потенційна видача та страта Башара Асада можуть негативно вплинути на відносини з західними партнерами, які надали новому керівництву Сирії своєрідний «карт-бланш».
Відносини з Росією та Заходом: складна дипломатія
Ахмед аль-Шараа вже двічі зустрічався з Володимиром Путіним, а також проводив переговори із західними лідерами, зокрема з колишнім президентом США Дональдом Трампом, який підтримав його курс на примирення. Трамп скасував тривалі фінансові санкції проти Сирії.
Схожа ситуація спостерігалася під час візиту Еммануеля Макрона до Сирії, де було оголошено про відновлення дипломатичних відносин після 14-річної перерви. Проте, роль іноземних джихадистів, які були включені до складу нової армії, та можлива причетність нового режиму до нападів на меншини (алавітську, друзьку, християнську) залишаються нез’ясованими. Особливо постраждала християнська громада, чисельність якої скоротилася з майже 2 мільйонів до близько 300 тисяч.
Підтримка Заходу є критично важливою для аль-Шараа, але він також веде складну дипломатичну гру з Росією. Дамаск ставить Кремль перед вибором: видати Асада для страти або відмовити.
Російські бази та енергетичні угоди
Ахмед аль-Шараа очолив Сирію в грудні 2024 року, пообіцявши вивести іранські та російські війська. Іранські радники залишили країну, але Москва зберегла дві ключові бази.
За кілька днів до оголошення смертного вироку Асаду, Дамаск і Москва узгодили статус об’єктів на середземноморському узбережжі. Угода передбачає передачу цивільного контролю над авіабазою «Хмеймим» біля Латакії та комерційним портом «Тартус» Сирії. Проте, російські військові залишаються на цих об’єктах, які функціонуватимуть як «спільні центри тренування та підготовки» для сирійських збройних сил.
Ці домовленості мають і значний економічний вимір. Після падіння режиму Асада, Сирія, де владу здобули сили, офіційно ворожі до Москви, почала стрімко збільшувати поставки російської нафти. Це суперечить заявам аль-Шараа про віддалення від Росії та зближення зі США. Сирія стала одним із каналів збуту російського палива на тлі американського ембарго. За даними джерел, Дамаск збільшив закупівлю російської нафти на 75%, до 60 тисяч барелів на добу.
Той факт, що Росія була головним покровителем Башара Асада, не став перешкодою для укладення цих угод. Дві бази РФ у Сирії є стратегічними для інтересів Кремля в Середземномор’ї та на Близькому Сході.
Вимога екстрадиції та позиція Росії
Як стало відомо з інтерв’ю президента Сирії Ахмеда аль-Шараа для The New York Times, у січні 2025 року сирійські посадовці висунули вимогу екстрадиції Башара Асада як умову для збереження російської військової присутності в країні. Однак Росія відхилила цю вимогу.
Аль-Шараа наголосив, що будь-яка подальша військова присутність Росії має відповідати правовій базі Сирії, гарантувати її незалежність та безпеку, і не становити загрози для інших держав.
Незважаючи на це, сирійська влада залишається відкритою до переговорів з Кремлем, враховуючи статус Росії як постійного члена Ради Безпеки ООН, повне оснащення сирійської армії російською зброєю та наявність численних довгострокових продовольчих та енергетичних угод.
