Українські військові демонструють вражаючі тактичні успіхи, завдаючи значних ударів по обороні російських військ. Командир 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Руслан Маришев поділився деталями наступальної операції, під час якої підрозділи ДШВ змогли просунутися на 20-25 кілометрів углиб ворожих позицій.
Несподіване просування та дезінформація
За словами комбрига Маришева, просування українських підрозділів було ретельно сплановано та трималося у повній таємниці. Це дозволило досягти максимального ефекту несподіванки. Однак, російські так звані “воєнкори” почали розганяти паніку, а багато російських командирів, замість об’єктивної оцінки ситуації, надавали вищому керівництву неправдиву інформацію щодо реального розташування лінії фронту.
Ми це все тримали у великій таємниці для того, щоб ворог не розумів, де ми пересуваємося, на якому напрямку ми рухаємось. Але російські так звані воєнкори розганяли паніку. Дуже багато командирів Російської Федерації обманювали своє вище керівництво, даючи неправдиву інформацію про їхній передній край, де він фактично знаходиться.
— Руслан Маришев, командир 95-ї бригади
Навіть коли українські підрозділи вже зайняли позиції на глибині 20-25 кілометрів, російське командування продовжувало сумніватися у реальності подій.
Навіть тоді, коли ми вже були в глибину на 20–25 км вглибину оборони російських військ, то їхнє керівництво в це не вірило і давали карти, які ми у них витягували ще за 25 км в нашому тилу, хоч ми вже були дуже в тилу ворога.
— Руслан Маришев, командир 95-ї бригади
Недооцінка противника та втрати серед командирів
Ситуація настільки була заплутаною для російської сторони, що траплялися випадки, коли командування полку не усвідомлювало присутності українських штурмових груп у своїх тилах. Комбриг Маришев розповів про випадок, коли його штурмові підрозділи знищили командира російського батальйону.
Навіть були такі випадки, коли мої штурмові підрозділи вбивали там командира батальйону РФ, а командир полка навіть не розумів, що ми вже там. І командир ходив перевіряти там свої позиції, і мої штурмові групи його знищили. Ми взнали вже після того, що це командир батальйону. До цього ми не розуміли — навіть таке було.
— Руслан Маришев, командир 95-ї бригади
Він також зазначив, що якби українські бійці знали про статус знищеного військового, вони могли б спробувати взяти його в полон для отримання цінної інформації. Незважаючи на це, знищення командира батальйону стало значним ударом по моральному стану російських військ, що сприяло подальшому просуванню українських підрозділів.
Завдання та хід операції
Основне завдання українських підрозділів полягало у прориві переднього краю оборони противника, знешкодженні ворожих сил, що інфільтрувалися в українську оборону, та подальшому просуванні до визначених рубежів.
Дивіться, завдання в нас було дуже, як завжди, максимально просте. Це прорвати передній край оборони противника, знищити, вичистити інфільтрованого противника, який був на деякій глибині в нашій обороні і максимально просунутись вперед і вийти на певні рубежі.
— Руслан Маришев, командир 95-ї бригади
Операція розпочалася біля населеного пункту Вербове. Після успішного знищення російських підрозділів, українські військові зайняли рубіж для переходу в атаку та почали просуватися вперед, звільняючи українські території та населені пункти.
Тобто уже ми рухали не їхнє ЛБЗ, яке було як обман для вищого керівництва, а вже звільняли нашу територію, звільняли населені пункти, звільняли дуже багато територій навколо населених пунктів, і по максимуму просувались вперед.
— Руслан Маришев, командир 95-ї бригади
Подолання укріплень
Одним із найскладніших етапів операції стало подолання добре укріплених позицій противника, зокрема бетонних ДЗОТів та ВОПів. Російські військові облаштували потужні фортифікаційні споруди на цьому напрямку.
Дуже багато було настроєних цих так званих ВОПів. Були і криті, і некриті, і бетонні укриття. Але ми з цим також справились.
— Руслан Маришев, командир 95-ї бригади
Для подолання цих укріплень українські військові використовували весь спектр доступних засобів: авіацію, високоточну зброю, штурмові заряди та дими. Навіть прямі влучання не завжди дозволяли зруйнувати бетонні споруди.
Противник там забарикадувався і не було змоги того вибити. Ми використовували штурмові заряди, використовували дими, викурювали звідти противника і потім вже знищували. В основному це штурмові заряди, які дуже допомогли повскривати ці всі так звані ВОПи. Ну і люди, які зробили вже всю справу і до кінця довели.
— Руслан Маришев, командир 95-ї бригади
В деяких випадках українські підрозділи вдавалися до обходу укріплень, перерізаючи логістику противника та продовжуючи просування.
