Країни Центральної Азії та Південного Кавказу все частіше проводять власну зовнішню політику, не озираючись на позицію Москви. Це явище стає все більш помітним, оскільки ці держави вибудовують нові політичні, економічні та безпекові зв’язки, де Росія відіграє все меншу роль.
Зміни у геополітичному ландшафті
Ще протягом трьох десятиліть після розпаду Радянського Союзу уряди країн цього регіону значною мірою орієнтувалися на те, що дозволить Москва. Однак ця модель поведінки поступово руйнується. Однією з ключових причин такого зсуву стала повномасштабна війна Росії проти України, яка значно виснажила її військові та економічні ресурси. Додатковою передумовою стало те, що Москва протягом багатьох років будувала свій вплив переважно на засадах примусу, використовуючи заморожені конфлікти, торговельні обмеження, контроль над транспортними маршрутами та погрози військового втручання.
Казахстан: незалежна позиція та співпраця зі США
Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв неодноразово демонстрував незалежність своєї країни від російського впливу. Зокрема, він прямо заявляв Володимиру Путіну, що Казахстан не визнає Абхазію, Південну Осетію, а також тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей як незалежні держави. У липні Токаєв також висловив думку, що війну проти України необхідно зупинити.
Паралельно з цим Казахстан активно розширює співпрацю зі Сполученими Штатами Америки. Це охоплює контракти з компанією Boeing, технологічне партнерство та постачання критично важливих корисних копалин.
Вірменія: рух до Європейського Союзу
У Вірменії, за наведеними даними, Кремль намагався послабити позиції прем’єр-міністра Нікола Пашиняна напередодні виборів. Володимир Путін також вимагав від Пашиняна зробити вибір між Євразійським економічним союзом та Європейським Союзом. Нікол Пашинян відкинув цей ультиматум і згодом переміг на виборах. Відтоді Вірменія закріпила курс на членство в Євросоюзі та дедалі більше дистанціюється від російських військово-політичних механізмів.
Важливо зазначити, що Москва також втрачає один зі своїх ключових важелів впливу в регіоні – конфлікт між Вірменією та Азербайджаном. Сполучені Штати Америки виявляють більшу активність у миротворчому процесі, який раніше значною мірою контролювала Росія.
Азербайджан: критика Росії та підтримка України
Азербайджан відкрито висловлює свою незгоду з політикою Росії. Після інциденту у 2024 році, коли російська система протиповітряної оборони, за версією Баку, збила азербайджанський пасажирський літак, президент Ільхам Алієв вимагав від Москви публічного визнання відповідальності.
Азербайджан продовжує надавати підтримку Україні. Зокрема, країна передала 40 тонн залізничного обладнання. Президент Алієв закликав українську сторону “ніколи не миритися з окупацією” своїх територій. Крім того, у Баку було проведено конференцію, присвячену російській колоніальній політиці, за участю представників черкеських, саха- та бурятських організацій.
Регіональні проєкти без участі Москви
Країни Центральної Азії та Південного Кавказу, зокрема Казахстан, Азербайджан та Узбекистан, активно розвивають спільні енергетичні та транспортні проєкти, реалізовуючи їх без залучення Москви. Наприклад, Казахстан збільшує експорт нафти через трубопровід Баку — Тбілісі — Джейхан, що забезпечує вихід на світові ринки в обхід Росії.
Збереження зв’язків, але з новою парадигмою
Важливо зазначити, що регіон не стає повністю антиросійським. Країни продовжують підтримувати торговельні зв’язки та дипломатичні контакти з Москвою. Проте головна зміна полягає у зменшенні готовності сприймати Росію як державу, що визначає їхню зовнішню політику.
Раніше вже повідомлялося про те, що Росія поступово втрачає свій авторитет серед держав, з якими прагне зберігати або розширювати співпрацю. Останнім часом дипломатичне невдоволення діями Москви висловили представники Індії, Азербайджану та Ботсвани.
