Чи очолить Юлія Свириденко “Нафтогаз”? Розбір кандидатури
Питання про нового очільника Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” викликає чималий інтерес. Серед потенційних кандидатів, як зазначає блогер Сергій Лямець, розглядається кандидатура колишньої прем’єр-міністерки Юлії Свириденко. Президент Володимир Зеленський висунув її кандидатуру, що значно підвищує її шанси, хоча остаточне рішення залишається за наглядовою радою.
“Нафтогаз” як управлінський виклик
Сергій Лямець у своїй авторській колонці наголошує, що Юлія Свириденко не має профільної освіти в нафтогазовій галузі. Однак, він нагадує, що минулі керівники “Нафтогазу”, такі як Андрій Коболєв (аудитор за освітою) та Юрій Вітренко (фінансист), також не були виключно технічними спеціалістами. Це свідчить про зміну традицій призначення.
Тож традицію призначення технарів на технічні посади — перервано тими самими євроінтеграторами. Вони довели, що НАК — це більше про гроші та процедури, ніж про видобуток, переробку чи ремонт.
— Сергій Лямець
Блогер підкреслює, що “Нафтогаз” є складним бюрократично-адміністративним механізмом. В умовах, коли його повне знищення малоймовірне, головним завданням нового керівника стає ефективне управління.
“Нафтогаз” — це бюрократично-адміністративний монстр, якого варто було б знищити. Але це навряд чи станеться у найближчі роки, тож постає завдання суто управлінське: перерозподіл, баланс, податки, великі проекти. Усе це може робити і людина без фахової освіти, яка має уявлення про велику картину економіки.
— Сергій Лямець
Аргументи “за” призначення Юлії Свириденко
Одним з ключових аргументів на користь кандидатури Свириденко є її значний досвід роботи на високих державних посадах. Вона успішно керувала Міністерством економіки, а згодом і діяла в уряді.
Пані Свириденко вже керувала Міністерством економіки, а згодом — урядом. Тож вона є апаратно досвідченим гравцем. Не слід чекати від неї розгублених очей та рук, що тремтять. Вона точно знатиме: як вести переговори, як працює бюрократія, хто вирішує які питання, до кого стукати по допомогу, як призначати та звільняти персонал, та ще купу питань. Робота голови “Нафтогазу” — це така сама рутина, як і будь-яка інша велика державна посада.
— Сергій Лямець
Лямець також відзначає її досвід взаємодії з міжнародними партнерами.
Саме пані Свириденко вела перемовини із оточенням Трампа щодо ресурсної угоди, а також домовлялася із ЄС щодо нового раунду фінансування. Обидва кейси були успішними. Це і є досвід, дорожчий за біографію активіста.
— Сергій Лямець
Загалом, блогер вважає Свириденко фаховим кандидатом з чітким бекграундом.
Вона не є профільним нафтогазовиком, проте має багато успішних кейсів. Тож я не здивуюся, якщо саме вона очолить “Нафтогаз”, а ще не здивуюся, якщо вона зробить дуже корисні речі. Набагато більше аргументів на користь, ніж проти.
— Сергій Лямець
Серед позитивних результатів роботи уряду під керівництвом Юлії Свириденко згадуються покращення макроекономічних показників, зокрема, зростання ВВП, зниження інфляції та рекордне зростання міжнародних резервів, а також збільшення власних доходів бюджету.
Аргументи “проти” та питання незалежності
Попри численні аргументи “за”, існує і потенційний контраргумент, який може бути використаний у внутрішньополітичній боротьбі. Це пряма належність Юлії Свириденко до команди Президента Зеленського.
З точки зору євроінтеграторів, вона не є незалежною. Але знаєте, це для мене скоріше аргумент “за”, бо принаймні її належність до команди президента визнається відкрито. А ось під чиїм впливом перебувають усі ті “незалежні” кандидати — це велике питання. На поверхні вони такі собі випадково призначені за відданість Партії антикорупційні дописи, але це лише поверхня. Від самого 2014 року я не побачив жодного (!) дійсно незалежного призначення за лінією євроінтеграторів.
— Сергій Лямець
Лямець висловлює сумнів щодо справжньої незалежності кандидатів, які позиціонуються як такі, вказуючи на приховані впливи.
