Судова система України: хронічне недофінансування та його наслідки
Українська судова система роками працює в умовах критичного кадрового дефіциту та системного недофінансування. Парадоксально, але щороку суди генерують мільярди гривень надходжень до державного бюджету, проте їхня власна забезпеченість коштами залишається на вкрай низькому рівні. Суддя-спікер Північного апеляційного господарського суду та членкиня Ради суддів України Марина Барсук звернула увагу на тривожну тенденцію: значний розрив між потребами судової системи та фактично передбаченим фінансуванням.
За даними Державної судової адміністрації України (ДСА України), потреба системи у фінансових ресурсах на 2026 рік становить 38,2 мільярда гривень. Однак, у бюджеті на той самий рік передбачено лише 22,7 мільярда гривень. Це означає, що судова система забезпечена фінансуванням лише на 59,4%, а дефіцит сягає близько 15,5 мільярда гривень.
Надходження до бюджету від судової діяльності.
| Рік | Судовий збір (млрд грн) | Плановані надходження (млрд грн) | Виконання плану |
|---|---|---|---|
| 2025 | 5,7 | 3,6 | Суттєво перевиконано |
Як видно з наведеної таблиці, у 2025 році суди зібрали близько 5,7 мільярда гривень судового збору, що значно перевищило заплановані 3,6 мільярда гривень. Ці кошти надходять до спеціального фонду державного бюджету, проте держава, за словами Марини Барсук, досі не оприлюднила точну суму коштів, “заощаджених” за рахунок багаторічних вакансій, невиплачених окладів, доплат та відповідних нарахувань. Ця цифра, наголошує суддя, має бути публічно розрахована ДСА України та Міністерством фінансів.
Кадровий дефіцит як джерело “економії”
Проблема недофінансування загострюється через значний кадровий дефіцит. Судова система працює за принципом фінансування, що враховує фактичну кількість суддів, а не встановлену штатну чисельність. Це призводить до того, що тисячі вакантних посад означають не лише брак кадрів, а й фактичну багаторічну “економію” бюджетних коштів.
За підсумками 2025 року, у місцевих та апеляційних судах фактично здійснювали правосуддя лише 4239 суддів із 6240 визначених посад. Ситуація є критичною: 80 судів працювали у складі 50% і менше від штатної чисельності, а у 20 місцевих судах правосуддя здійснював лише один суддя.
Може, час задати питання, скільки вже заощаджено за рахунок судової влади за роки економії на вакансіях?
— Марина Барсук
Марина Барсук наголошує, що дискусія про нестачу коштів на судову систему має враховувати не лише те, скільки держава витрачає на правосуддя, але й скільки вона вже “заощадила” через багаторічний кадровий дефіцит та системне недофінансування.
По факту, розрив у бюджеті прямо зараз закривається за рахунок тих, хто не може оголосити страйк, оскільки суддям заборонено страйкувати. Проте стратегічно це призводить до руйнування третьої гілки влади.
— Марина Барсук
Правосуддя як базова державна інфраструктура
В умовах повномасштабної війни оборона залишається безумовним пріоритетом держави. Однак, правосуддя є не менш важливою базовою державною інфраструктурою. Від його належного функціонування залежить захист прав громадян і бізнесу, економічна стабільність та подальша європейська інтеграція України. Системне недофінансування та кадровий дефіцит у судовій системі підривають основи правової держави та створюють серйозні ризики для стабільності країни.
