Джерело: Newsweek
Вірменія віддаляється від ОДКБ: Історичний поворот до Євросоюзу
Вірменія опинилася на роздоріжжі, намагаючись збалансувати свої нові партнерські відносини із Заходом та економічну залежність від Російської Федерації. Рішення Єревана дистанціюватися від Москви поставило російський аналог НАТО, Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ), у стан глибокої кризи. Керівництво Вірменії відкрито наголошує на неефективності ОДКБ і готує історичний розворот у бік Європейського Союзу, як це випливає зі статті видання Newsweek.
Заяви Нікола Пашиняна: Відмова від ОДКБ та радість від виключення
Виступаючи у парламенті 24 серпня, прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що Єреван не планує відновлювати співпрацю з ОДКБ. Вірменія вже призупинила свою участь в організації у лютому 2024 року. Глава уряду пояснив це рішення нездатністю ОДКБ допомогти Вірменії під час останніх конфліктів з Азербайджаном. Пашинян висловив навіть позитивне ставлення до можливого виключення Вірменії з організації, зазначивши:
Я можу з упевненістю сказати, що ми не активізуватимемо нашу роботу в ОДКБ, ми не активізуватимемо її. І я знаю, що в ОДКБ та в організації тривають дискусії. Статут передбачає таку можливість, країну можуть виключити з організації. Я буду дуже радий, якщо організація вирішить виключити Республіку Вірменія з Організації Договору про колективну безпеку. Принаймні це звільнить нас від дилеми щодо виходу.
— Нікол Пашинян
Реакція Кремля та експертів
Речник Кремля Дмитро Пєсков прокоментував заяви Пашиняна, зазначивши, що “якщо Єреван більше не потребує членства в такій важливій для забезпечення регіональної безпеки організації для захисту своїх національних інтересів, то він вільний ухвалити відповідне рішення та вийти з цієї організації”.
Директор Єреванського центру регіональних досліджень Річард Гірагосян назвав заяви Вірменії “доволі запізнілими”. Він вважає, що ОДКБ “довела, що є ненадійним постачальником безпеки” на тлі “нападів і вторгнень Азербайджану на суверенну територію Вірменії”.
Хоча ця криза з Азербайджаном значною мірою відійшла на другий план через безпрецедентний прогрес у дипломатичних переговорах між Вірменією та Азербайджаном, очолювана Росією ОДКБ тепер має вигляд глухого кута для безпеки Вірменії.
— Річард Гірагосян
Гірагосян додав, що керівництво Вірменії діє розсудливо, щоб не провокувати надмірну реакцію Росії. Тому, на його думку, “реальний важіль впливу Вірменії полягає у призупиненні її внеску в діяльність ОДКБ, а не у виході з «порожнього альянсу», яким нині є ОДКБ».
Історичний контекст: Карабахський конфлікт та роль Росії
Конфлікт навколо Нагірного Карабаху та створення підтримуваної Вірменією Республіки Арцах на міжнародно визнаній території Азербайджану десятиліттями залишався джерелом напруженості. Численні збройні зіткнення, особливо у 2020, 2022 та 2023 роках, завершилися ліквідацією Азербайджаном сепаратистської структури та значними втратами серед вірменських сил. Росія, яка направила до регіону тисячі миротворців, своєю відмовою втручатися на боці Вірменії у відповідь на атаки Азербайджану, змусила Єреван засумніватися в готовності та здатності Москви гарантувати безпеку країни. Ці сумніви посилилися після повномасштабного вторгнення Росії до України у 2022 році.
Зміна безпекової парадигми: Відносини з Росією під питанням
Нікол Пашинян наголосив, що протягом останніх двох століть відносини між Єреваном і Москвою базувалися на розумінні того, що “Росія є гарантом безпеки вірменського народу та вірменської держави”. Однак, він визнав, що “через власні безпекові виклики Російська Федерація часом може стикатися зі значними обмеженнями у своїй здатності виконувати цю роль”.
Склад ОДКБ та його позиція
До складу ОДКБ входять: Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія та Таджикистан. Лише Білорусь відкрито підтримала російське вторгнення до України. У січні 2022 року, за місяць до початку повномасштабної війни, ОДКБ за запитом Казахстану направила свої війська для придушення внутрішніх протестів у країні.
Москва, попри зростання суперечностей, продовжує наполягати на поглибленні співпраці в рамках організації. Начальник Об’єднаного штабу ОДКБ генерал-полковник Андрій Сердюков наголосив на початку серпня, що “важливість забезпечення колективної безпеки продовжує зростати, що вимагає тісної співпраці з усіма відповідними міжнародними організаціями”.
Проблеми ОДКБ: Криза з 2018 року
На думку Мгера Саакяна, засновника і директора Ради з політичних та стратегічних досліджень “Китай — Євразія” в Єревані, проблеми ОДКБ у відносинах із Вірменією почалися задовго до російсько-української війни. Він вважає, що “центральна проблема полягає в тому, що ОДКБ перестала функціонувати як надійний компонент архітектури безпеки Вірменії” ще у 2018 році. Тоді зміна влади у Вірменії призвела до кризи в керівництві організації, зокрема, Єреван відкликав свого представника Юрія Хачатурова з посади генерального секретаря ОДКБ.
Саакян зазначає, що відтоді Азербайджан неодноразово атакував вірменську територію, тоді як відносини між Єреваном і Москвою дедалі більше погіршувалися. Однією з причин цього стало “поглиблення стратегічного партнерства Москви з головним союзником Азербайджану — Туреччиною”.
Водночас Вірменія прагнула уникати прямої ескалації з Росією. Відтак замість офіційного виходу з ОДКБ Єреван вирішив заморозити свою участь в організації, використовуючи цей крок як політичний сигнал невдоволення нездатністю ОДКБ забезпечити територіальну цілісність Вірменії, водночас зберігаючи стратегічну гнучкість.
— Мгер Саакян
Тиск Москви та стратегічний розворот Єревана
Мгер Саакян вважає, що Росія намагається посилити тиск на Єреван, “загострюючи ситуацію, намагаючись змусити Вірменію визначитися зі стороною в умовах формування Багатополярного світового ладу 2.0”. Він також зазначив, що Росія використовує “традиційні механізми м’якого балансування, зокрема економічний тиск та погрози використати енергоресурси як зброю”, щоб перешкодити Єревану зміцнювати відносини зі США та ЄС.
Партнерство зі США: Трансатлантичний курс
На тлі зусиль президента Росії Володимира Путіна зберегти вплив у Вірменії, Сполучені Штати прагнуть продемонструвати переваги партнерства з Вашингтоном. Ще за адміністрації президента США Джо Байдена Вашингтон почав активніше розвивати дипломатичні контакти з Вірменією. Зі зменшенням російського впливу, Вашингтон та Єреван уклали угоду про стратегічне партнерство. Це сталося за кілька днів до другого вступу Дональда Трампа на посаду президента у січні 2025 року.
У серпні 2025 року Дональд Трамп зустрівся з Ніколом Пашиняном та президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим. Сторони попередньо погодили мирну угоду та заклали основу для створення “Трампівського маршруту міжнародного миру та процвітання” (TRIPP). Цей проєкт, який активно просувається з травня, передбачає будівництво залізничного маршруту протяжністю 27 миль, що з’єднає материкову частину Азербайджану з його ексклавом Нахічевань через південну частину Вірменії.
США, Вірменія та Азербайджан у спільній заяві підтвердили намір продовжувати реалізацію проєкту TRIPP, що відкриває для США можливості інвестувати в інфраструктуру та проєкти з освоєння природних ресурсів.
Пошук балансу: Західні партнери та економічна залежність
Незважаючи на зближення із Заходом, Вірменія не відмовляється від тісних контактів із Москвою. На початку року Нікол Пашинян здійснив свою першу після переобрання закордонну поїздку до Росії, де зустрівся з Володимиром Путіним. Крім того, Вірменія залишається членом Євразійського економічного союзу (ЄАЕС). Річард Гірагосян зауважив, що “Вірменія нині докладає значних зусиль, щоб відновити баланс між поглибленням зв’язків із Заходом і залежністю від Росії в енергетичній, економічній та торговельній сферах”.
Експерт вважає, що політика “диверсифікації” Вірменії, “яка зумовлена необхідністю залучення ширшого кола партнерів у сфері безпеки, працює”. Вона дозволяє “уникнути пастки протистояння між Росією та Заходом за принципом гри з нульовою сумою”.
Обережна геостратегія
Мгер Саакян закликає Вірменію дотримуватися максимально обережної політики, “не займаючи чийогось боку, поєднуючи балансування та хеджування як цілісну геостратегію у взаємодії з акторами на Заході, Сході, Півночі та Півдні одночасно”.
Він також висловив сумнів у тому, що Дональд Трамп зацікавлений у подальшому розширенні НАТО на території, що раніше належали до радянської сфери впливу. Це може означати, що “двері зачинені” для Вірменії, якщо вона вирішить перейти від ОДКБ до західного військово-політичного альянсу. Водночас Саакян позитивно оцінив угоду про стратегічне партнерство між США та Вірменією, яка може стати основою для подальшого розвитку країни.
Напередодні Нікол Пашинян оголосив про плани Вірменії офіційно звернутися по членство у Євросоюзі та провести відповідний референдум після досягнення необхідної реперної точки в обговореннях.
