Нові методи ведення війни, які використовує Росія, ставлять під серйозну загрозу єдиність Північноатлантичного альянсу. Диверсії, вторгнення дронів та кібератаки балансують на межі між миром та відкритим конфліктом, створюючи безпрецедентні виклики для європейської безпеки.
“Сіра зона” як інструмент дестабілізації
Дестабілізаційні дії Росії проти країн-членів НАТО відбуваються у так званій «сірій зоні» — просторі між станом миру та відкритою війною. Характер цих дій часто залишається неоднозначним, виконавців складно достовірно встановити, а кінцева мета – послаблення та дестабілізація суспільства. Це ставить під сумнів можливість застосування статті 5 Північноатлантичного договору, яка передбачає колективну військову відповідь на напад на одного члена Альянсу.
Водночас, гібридні атаки перевіряють готовність союзників діяти злагоджено, особливо на тлі зростання скептицизму щодо ролі НАТО в окремих країнах. У Сполучених Штатах, наприклад, вже порушували питання про застосування інших положень договору у разі конфліктів у «сірій зоні».
Масштаб гібридних атак: від убивств до інфраструктурних диверсій
Масштаб гібридних атак, які останніми роками набули загрозливих обертів, свідчить про серйозність ситуації. Цілями стають як окремі особи, так і об’єкти критичної інфраструктури.
Нещодавно у Варшаві було викрито план убивства громадянина США та України, що стало першою відомою атакою такого роду проти американського громадянина на території країни-члена НАТО. Європа вже фіксувала вбивства людей, які виступали проти Росії, зокрема художника та карикатуриста Семена Скрепецького.
Під прицілом опиняються і військові об’єкти. З’явилася інформація про те, що російські дрони-розвідники могли спостерігати за ядерними об’єктами у Великій Британії, Франції, Бельгії та Нідерландах протягом 15 місяців. Є версія, що безпілотники запускалися з танкерів, пов’язаних із «тіньовим флотом» РФ.
Росія також систематично спрямовує безпілотники до повітряного простору країн НАТО. У травні дрон над Румунією влучив у житловий будинок, поранивши двох людей. Минулого року у вересні Польща привела у готовність власні та натівські системи ППО через появу безпілотників. У Латвії дрон вибухнув на території нафтосховища в Резекне.
Такі порушення повітряного простору свідчать про наближення країни до військового конфлікту, «ніж будь-коли від часів Другої світової війни».
— Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск
Реакція НАТО та виклики для Альянсу
Після інцидентів із дронами Польща задіяла статтю 4 договору НАТО, що передбачає консультації між союзниками у разі надзвичайної ситуації. Того ж місяця статтю 4 застосувала й Естонія через перебування російських винищувачів у її повітряному просторі.
Прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал закликав НАТО до «єдиної і сильної» відповіді. Однак, реакція президента США Дональда Трампа на звернення до статті 4 (“Мені це не дуже подобається. Я не люблю, коли таке трапляється”) вкотре засвідчила відсутність чіткого розуміння того, якою має бути відповідь Альянсу на загрози у «сірій зоні».
Представники країн НАТО провели зустріч, присвячену випадкам порушення повітряного простору, та мають намір зміцнити інтегровану систему протиповітряної та протиракетної оборони.
Диверсії проти критичної інфраструктури
Гібридні атаки спрямовуються й на критично важливу інфраструктуру. Одним із найгучніших випадків стали вибухи на газопроводах «Північний потік», які зробили трубопроводи між Росією та Європою непридатними для експлуатації. Конкретного винуватця встановити досі не вдалося.
У Балтійському морі неодноразово фіксувалися пошкодження підводних кабелів і трубопроводів. Також під прицілом опинялася залізнична інфраструктура. У Польщі було затримано групу іноземців, підозрюваних у шпигунстві за транспортною системою на користь Росії.
Кібератаки: зростаюча загроза
Кібератаки є ще одним напрямком російської гібридної діяльності, кількість яких зросла останніми роками. Одним із наймасштабніших випадків стала атака на американського супутникового оператора Viasat, яка відбулася того ж дня, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення до України. Наслідки відчули не лише українські військові, але й тисячі користувачів у Європі, які залишилися без доступу до Інтернету.
У вересні 2025 року літак із президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн зіткнувся з глушінням сигналу над Болгарією, що змусило екіпаж використовувати паперові карти для посадки. Болгарська влада поклала відповідальність за інцидент на Росію. Подібний випадок стався й у травні, коли було зафіксовано глушіння сигналу літака з ексміністром оборони Британії Джоном Гілі.
Виклики для майбутнього НАТО
Гібридні дії Росії стали новим викликом для НАТО, оскільки це не відкритий напад, а дії, характер яких складно однозначно визначити. Залишається невизначеним, скільки Альянс готовий терпіти ситуацію, коли безпека та суверенітет його держав-членів регулярно опиняються під загрозою, а відповідальних за атаки складно встановити.
Такі операції посилюють розкол у європейській системі безпеки, підживлюють страхи всередині країн, ускладнюють вироблення спільної міжнародної реакції та можуть послаблювати підтримку України.
Головним викликом залишається спроможність самого НАТО ефективно захищатися від подібних загроз. Як і в період Холодної війни, ризик прорахунків залишається високим. Занадто стримана реакція може заохотити Росію до безкарного продовження операцій, тоді як надмірно жорстка відповідь може спровокувати глобальну ескалацію.
Минулого року НАТО запровадило посаду спеціального координатора з питань гібридних загроз. Країни-члени працюють над підвищенням власної стійкості, зокрема у сфері кібербезпеки.
Альянс має в своєму розпорядженні інструменти, які не обов’язково передбачають застосування статті 5: зміцнення ППО, обмін розвідувальною інформацією, санкції, кібероперації, перекидання військових сил, спільна відповідь країн-членів.
НАТО необхідно чіткіше окреслити, які саме дії в «сірій зоні» можуть розглядатися як підстава для застосування статті 5. Це дозволить підвищити узгодженість і ефективність спільної оборони в умовах сучасних форм ведення війни.
Згідно з оцінками аналітиків, Росія використовує тактику гібридних атак як «розвідку боєм», щоб перевіряти можливості ППО, час реакції та протоколи командування НАТО. Це зростає ризик прямого зіткнення РФ та Альянсу через випадкову помилку або неправильне трактування дій противника.
