Напружені дискусії: що означає бути українцем за кордоном?
Останнім часом у соціальних мережах дедалі частіше обговорюється тема повернення українців додому або ж остаточного рішення залишитися за кордоном. Якщо одні українці, які перебувають за межами країни, не можуть знайти ментального комфорту та щастя, то інші, зіткнувшись з реаліями війни, ухвалюють рішення не повертатися взагалі. Ці теми викликають бурхливі дискусії та, нерідко, публічні конфлікти.
Критика з Польщі: “Чому я винна Україні?”
Особливого резонансу набув допис Дарини Клепцової, мешканки Польщі, яка розповіла про своє обурення діями української держави. Пані Дарина, яка разом із чоловіком та дітьми живе за кордоном майже 8 років, наголосила, що вони виїхали до Польщі не через війну, а заради можливості працювати, мати гідне життя та забезпечити кращі перспективи для дітей. Вона зазначила, що всі ці роки вони самостійно будували своє життя, сплачували податки та виховували дітей, але жодної особливої уваги до їхніх проблем не виявлялося.
Ситуація змінилася, коли на порядку денному постали питання, пов’язані з “Резерв+”, військовим обліком та документами. Дарина Клепцова висловила своє нерозуміння щодо необхідності постійного підтвердження своєї громадянської позиції державі лише для того, щоб жити за кордоном.
“І я не розумію: невже для того, щоб просто жити за кордоном і залишатися громадянином України, ми тепер маємо постійно щось підтверджувати своїй державі? Я не кажу, що громадяни не повинні виконувати свої обов’язки. Але де межа між обов’язками перед державою і правом людини просто жити, працювати, лікуватися та виховувати дітей там, де вона живе? Мене це дуже обурює. Ми не перестали бути людьми тільки тому, що живемо за межами України. Можливо, я чогось не розумію.”
— Дарина Клепцова
Цей допис викликав майже дві тисячі реакцій користувачів. Деякі висловили слова підтримки, тоді як інші дорікнули пані Дарині, нагадавши про освіту та медичні послуги, отримані в Україні. Авторка посту назвала такі коментарі зверхніми та ксенофобськими. У розпал суперечки одна з користувачок запропонувала їй отримати польське громадянство, на що пані Дарина назвала її хамкою.
Протилежний приклад: радість повернення попри обстріли
Водночас, існує й протилежна історія. У липні цього року психологиня Ганна Чатченко, уродженка Харкова, повернулася до Києва після чотирьох років проживання у Польщі. Вона опублікувала відео свого повернення, а згодом поділилася своїми враженнями.
Незважаючи на почастішання обстрілів у Києві, Ганна Чатченко відчуває себе комфортніше в Україні і не шкодує про своє рішення. Вона зазначає, що морально почувається тут краще.
“Мені комфортно. Не дуже приємно через нестачу сну та через обстріли, які почастішали у Києві, але я точно не шкодую про своє рішення (про повернення — Ред.). Морально я почуваю себе краще тут.”
— Ганна Чатченко
Ганна також планує подорожувати з метою психологічної гігієни, адже постійне перебування під обстрілами є виснажливим. Вона підкреслює, що виїзд з України для постійного проживання не розглядає.
“Виїзд з України (з метою постійного проживання — Ред.) не розглядаю. З метою психологічної гігієни я точно буду подорожувати. Знаходитись постійно під обстрілами — це дуже сильно виснажує. Треба мати для себе відхідні шляхи, щоб кудись приїхати та відпочити, сам факт зміни картинки для мене завжди був важливий.”
— Ганна Чатченко
Психологиня не виключає можливості реалізації кар’єрних проєктів, пов’язаних з іншими країнами, але не як біженка. Однак, якщо ситуація в Україні взимку стане складною, вона буде переглядати свої подальші плани.
Ширший контекст
Ці історії відображають складність вибору, з яким стикаються українці під час війни. Рішення залишитися за кордоном або повернутися додому залежить від багатьох індивідуальних чинників, включаючи особисті обставини, ставлення до держави та власні пріоритети. Питання громадянських обов’язків та прав людини в контексті вимушеного перебування за кордоном залишаються надзвичайно актуальними.
