Інститут вивчення війни (ISW) констатує, що Росія, попри значні територіальні втрати та зменшення бойового потенціалу, продовжує наполягати на повній капітуляції України та прийнятті всіх своїх вимог. Аналітики звертають увагу на разючий розрив між реальною ситуацією на фронті та заявленими Кремлем цілями.
Зміна ситуації на фронті: Від російської ініціативи до українського контрнаступу
ISW нагадує, що раніше, коли ініціатива тимчасово була на боці росіян, Москва відкинула навіть власний, як вони його називали, «мирний план» із 28 пунктів. Тоді, у період з 20 травня по 20 листопада 2025 року, російські війська захопили понад 2400 кв. км території, досягнувши відчутних тактичних успіхів на Покровському, Куп’янському та Гуляйпільському напрямках.
Однак за останні пів року ситуація на фронті докорінно змінилася. За даними ISW, між 8 березня та 8 вересня 2026 року, після візиту Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Києва, окупаційні війська втратили майже 200 кв. км раніше окупованої території, водночас просунувшись лише на 361,47 кв. км (враховуючи зони інфільтрації).
Взимку та навесні 2026 року Сили оборони України перехопили ініціативу, провівши масштабний Олександрівський контрнаступ. В результаті цієї операції українські захисники звільнили 26 населених пунктів та понад 745 кв. км території у Донецькій, Дніпропетровській та Запорізькій областях.
Невдачі російських наступальних дій та успіхи України
На тлі українських успіхів, спроби Російської Федерації прорвати український «Пояс фортець», що включає Покровськ, Слов’янськ, Краматорськ та Дружківку, зазнають невдач. Попри заяви кремлівської пропаганди про нібито виконання наказу Путіна захопити всю Донецьку область до 31 грудня 2026 року, реальні темпи просування російських військ далекі від визначених дедлайнів.
Окрім успіхів на лінії зіткнення, Україна суттєво вплинула на перебіг війни завдяки високоточним ударам середньої та великої дальності. Систематичні атаки на російські нафтопереробні заводи, аеродроми, логістичні вузли та військові об’єкти завдають відчутного удару по економіці агресора та поступово виснажують його бойовий потенціал.
Кремль ігнорує реальність, зберігаючи ультимативні вимоги
Незважаючи на об’єктивну реальність виснаження власної армії та втрату територій, Кремль демонстративно ігнорує стан справ і відмовляється коригувати свої переговорні позиції. Російська сторона продовжує вимагати виконання початкових ультиматумів, незважаючи на кардинальну зміну ситуації на фронті.
Ресурсний потенціал Росії та роль міжнародної допомоги
За словами очільника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Олега Іващенка, Російська Федерація має достатній ресурсний потенціал для продовження повномасштабної війни проти України щонайменше у 2027–2028 роках. Попри гострий дефіцит трудових ресурсів, зростання дефіциту бюджету та погіршення стану банківської системи, внутрішніх проблем економіки РФ поки недостатньо для повної зупинки її воєнної машини.
Для остаточного позбавлення агресора можливостей вести бойові дії необхідна тісніша координація з міжнародними партнерами та забезпечення ефективної роботи санкцій без шпарин. Українська військова розвідка активно відстежує шляхи постачання верстатів, хімікатів та електронних компонентів для російського оборонно-промислового комплексу, які РФ масово ввозить через компанії-прокладки у третіх країнах.
Нагадаємо, раніше ISW пояснили, чому частіша поява російських дронів поблизу кордонів НАТО та Молдови може бути вигідною Кремлю, навіть без навмисного порушення повітряного простору.
