Поглиблення співпраці у сфері розвідки: Україна та США обмінюються цінною інформацією
Двосторонній обмін даними як запорука міжнародної безпеки
Обмін розвідувальною інформацією між Україною та Сполученими Штатами Америки є повноцінним двостороннім процесом. Як зазначив голова комітету Сенату США зі збройних сил Роджер Вікер, це співпраця, яка приносить користь обом сторонам. Українські дані відіграють ключову роль у допомозі Вашингтону оцінювати зростаючі загрози в умовах однієї з найнебезпечніших міжнародних безпекових ситуацій за останні десятиліття.
Сенатор Вікер наголосив, що хоча Вашингтон надає Києву необхідну розвідувальну інформацію, американська сторона також отримує значний обсяг цінних даних від українських партнерів. Він підкреслив, що така співпраця є справжньою “вулицею з двостороннім рухом”.
“Вісь агресії”: Сенатор Вікер окреслив головні безпекові загрози
Під час свого виступу на Варшавському безпековому форумі, Роджер Вікер висловив серйозне занепокоєння щодо глобальної безпекової ситуації. Він заявив, що світ стикається з надзвичайно серйозною загрозою міжнародній безпеці. На думку сенатора, ця загроза походить від скоординованих дій Росії, Китаю, Північної Кореї та Ірану, яких він охарактеризував як “вісь агресії”.
Сенатор Вікер висловив переконання, що ці держави активно підтримують одна одну. Він закликав міжнародних партнерів глибоко усвідомити масштаби цієї співпраці та активізувати спільні зусилля для протидії їй.
Немає жодних сумнівів, що вони допомагають одне одному. Безперечно, Росія не змогла б чинити так, як вона діє в Україні, без допомоги Китаю; тож ми маємо це усвідомити, а наслідком такого усвідомлення має стати активізація зусиль з боку всіх сторін.
— Роджер Вікер
Контекст: Попередні оцінки співпраці між Росією, Китаєм та Іраном
Варто зазначити, що раніше президент США Дональд Трамп висловлював іншу думку щодо співпраці Росії та Китаю з Іраном. Попри допомогу, яку ці країни надавали Ірану, з яким Сполучені Штати мали конфлікт, він заявляв, що не вірить у масштабну співпрацю. Трамп вважав, що якщо така допомога і мала місце, то на дуже низькому рівні. Він припускав, що Пекін та Москва мали б що втрачати від подібної взаємодії, і Сполучені Штати швидко б дізналися про будь-яку суттєву допомогу Тегерану.
