Українська вчителька, яка вже понад два роки живе та працює в Канаді, поділилася своїм досвідом адаптації в місцевій школі, висвітливши як професійні виклики, так і особисті переживання. Її розповідь, опублікована у власному відео-блозі, дає уявлення про труднощі, з якими можуть стикатися іммігранти в новому робочому середовищі.
Незнайоме середовище як головний виклик
За словами вчительки, найбільшим викликом для неї стала не організація уроків, а саме незнайоме робоче середовище та брак підтримки на початковому етапі. Очікуючи допомоги від колег у ознайомленні з правилами школи, розпорядком дня та особливостями навчального процесу, вона зіткнулася з необхідністю самостійно з’ясовувати всю необхідну інформацію.
Коли я прийшла на роботу в школу, зовсім ніхто не поспішав мені допомагати. І, звісно, ніхто не переймався тим, що я іммігрантка, яка живе тут лише два роки. Нікого не хвилювало, що я можу чогось не знати, зокрема правил школи, тому що ніхто тобі не пояснює ні розпорядок дня, ні план — ніхто нічого тобі не каже.
— Українська вчителька
Організаційні труднощі та стрес
Особливо складними виявилися звичайні організаційні питання: визначення розташування класів, маршрутів після перерви та загальної організації щоденної роботи школи. Вчителька описує початок своєї роботи як період сильного стресу, коли навіть буденні ситуації, такі як покупка їжі в магазині, ставали викликом.
Нам тут усе чуже, і навіть банально піти попросити їжу в магазині для мене було справжнім викликом. А перші робочі дні — це просто величезний стрес. Коли я стою на перерві, я взагалі не знаю, де який клас знаходиться і куди мені йти. Для мене це був такий організаційний шок.
— Українська вчителька
Вона підкреслила, що адаптація до внутрішніх правил конкретної школи, про які її заздалегідь не повідомили, виявилася складнішою, ніж сама побудова уроків.
Інциденти з колегами
Педагогиня навела приклад ситуації, коли їй довелося замінювати іншу вчительку. Спочатку колега виявила приязнь, цікавлячись освітою та досвідом українки. Однак під час передачі класу ставлення змінилося.
Вона випитала в мене все, що могла. Я, як щира людина, все розповідаю, бо щиро вірю, що люди бажають мені добра. І тоді мені випадає заміняти її в класі. Вона міняється на обличчі за секунду й каже мені: “Представтеся перед класом, розкажіть, хто ви, і заспокойте дітей”.
— Українська вчителька
Після того, як українська вчителька успішно налагодила контакт з учнями, колега просто вийшла з класу, не надавши жодних подальших інструкцій чи комунікації.
Інший випадок стосувався частих запитань від колег щодо канадської освіти та професійної кваліфікації вчительки. Вона висловила думку, що відповідальність за оцінку її підготовки лежить на адміністрації школи, яка прийняла рішення про працевлаштування.
По суті, це їх не повинно хвилювати. Якщо мене дирекція прийняла на роботу, значить, вони переконані в моєму досвіді, професіоналізмі та освіті.
— Українська вчителька
Конкуренція та заздрість
Педагогиня пов’язує таке ставлення окремих колег з конкуренцією. На її думку, іммігранти можуть стикатися із заздрістю з боку місцевих жителів, які краще орієнтуються в мовному та соціальному середовищі.
Нам заздрять люди, які мають громадянство цієї країни, які ідеально знають англійську мову, яким звичний цей менталітет, ця країна, локації. Вони тут свої, бо вони тут народилися.
— Українська вчителька
Вона переконана, що новоприбулим доводиться не лише адаптуватися, але й конкурувати за професійні можливості, при цьому їхні сили часто нерівні.
Ми конкуруємо з канадцями, хоча наші сили зовсім не рівні. І нам часто заздрять, навіть попри це.
— Українська вчителька
