Страхіття, що сколихнуло Київ у суботу, 18 квітня, залишило глибокий шрам на серці столиці. Чоловік, який відкрив безладний вогонь на вулицях міста та взяв у заручники відвідувачів супермаркету, виявив моторошні антисемітські погляди, які він відверто висловлював на своїй сторінці у Facebook. Це відкриття, зроблене OSINT-відділом «Телебачення Торонто», кидає тінь жаху на цю подію і змушує замислитись над глибинами ненависті, що можуть приховуватися в нашій громаді.
Від «Бахмут В.Д.В.» до терору: шлях ненависті
Журналісти відділу розслідувань провели детальну роботу, встановивши, що Дмитро Васильченков, який довгий час мешкав у Бахмуті на Донеччині, вів сторінку у Facebook під псевдонімом «Бахмут В.Д.В.». Ця сторінка була активною з 2016 до 2019 року і стала справжнім свідченням його глибоко вкорінених антиукраїнських та антисемітських переконань.
Його дописи вражають своєю жорстокістю та закликами до насильства. Васильченков не просто висловлював негативні думки, а активно закликав до «силової «зачистки» суспільства від євреїв», наводячи як жахливий приклад методи Адольфа Гітлера. Найбільш шокуючим є той факт, що такого «голокосту» він бажав саме для міста Бахмута, де проживав. Він навіть висловлював жаль, що терорист Ігор Гіркін у 2014 році не здійснив подібних дій.
Крім того, Васильченков відкрито заперечував легітимність України, використовуючи в своїх публікаціях образливі вислови на кшталт «так звана Україна». Це свідчить про його глибоку неприязнь до нашої держави та її суверенітету.
Коріння з Москви та зв’язок з Рязанню
Журналістам вдалося підтвердити раніше оприлюднену інформацію про те, що Васильченков народився в Москві. Більше того, у період з 2015 по 2017 рік він тимчасово проживав у російському місті Рязань, яке, як відомо, є неофіційною столицею російських «ВДВ» (повітряно-десантних військ). Під час перебування у Рязані він активно користувався російським номером телефону та був клієнтом російських банків. Цей факт може свідчити про його тісні зв’язки з Росією та можливий вплив російської пропаганди на його світогляд.
Повернення до Києва та спроби впливу
Після перебування в Росії Васильченков повернувся до України та оселився у Києві, на вулиці Деміївській, поблизу місця, де згодом стався цей трагічний інцидент. Інформація від журналістів вказує на те, що Васильченков був українським військовим пенсіонером. Про це свідчать його судові позови, подані у 2023 та 2024 роках до Головного управління Пенсійного фонду України в Києві. У суді він успішно домігся підвищення пенсійних виплат та нарахування додаткових коштів у розмірі 2 тисяч гривень.
Відсутність відповідальності за попередні злочини?
Ще одним тривожним фактом є те, що в лютому 2024 року Голосіївський районний суд звільнив Васильченкова від кримінальної відповідальності за умисне завдання тілесних ушкоджень. Причиною звільнення стало те, що він досяг примирення з потерпілим. Цей випадок викликає серйозні запитання щодо ефективності системи правосуддя та запобігання злочинності.
Наслідки жахливого нападу
Як повідомлялося раніше, Дмитро Васильченков, який 18 квітня вчинив стрілянину в Голосіївському районі Києва, взяв у заручники покупців супермаркету, вбив 6 та поранив десятьох людей, включно з дитиною. Ця подія стала другою за рахунком, адже кілька років тому він вже здійснював напад в іншому супермаркеті столиці.
Сусіди Васильченкова розповіли журналістам деталі про його поведінку, що викликає ще більше тривоги.
Необхідність розслідування та громадського обговорення
Слідство має встановити, який саме орган видав 58-річному чоловікові, що скоїв це жахливе масове вбивство, медичну довідку для оформлення дозволу на зброю. Це питання є надзвичайно важливим для запобігання подібним трагедіям у майбутньому.
Ця подія знову піднімає питання про те, як суспільство може протистояти розповсюдженню ненависті та екстремізму. Необхідно проводити ширші суспільні обговорення, спрямовані на виявлення та нейтралізацію радикальних поглядів, що можуть призвести до таких жахливих наслідків.
Ми сподіваємося, що слідство буде проведено ретельно, а винні будуть притягнуті до найсуворішої відповідальності. Ця трагедія має стати уроком для всіх нас.
