Життя в окупації: жахлива реальність Олешок
Місто Олешки, що перебуває під окупацією вже понад чотири роки, стало свідком справжньої гуманітарної катастрофи. Ситуація тут погіршувалася з кожним роком, а з повномасштабним вторгненням Росії стала критичною. До війни у місті мешкало 24 тисячі людей, але зараз, за різними оцінками, залишається до двох тисяч.
Життя без елементарних умов
Олешки опинилися в окупації з перших днів повномасштабного вторгнення. Руйнування Антонівського мосту відрізало місто від Херсона, а підрив Каховської ГЕС призвів до загибелі сотень місцевих жителів, точні цифри яких залишаються невідомими. Інфраструктура була зруйнована, що спричинило зникнення електроенергії. Протягом чотирьох років громада живе без води та газу. За офіційними свідченнями, взимку люди замерзали у своїх квартирах.
Криза з продовольством та небезпечні спроби доставки
На початку весни цього року ситуація з постачанням їжі стала вкрай складною. Останнє постачання продуктів відбулося 26 травня 2026 року, коли машини з харчами змогли заїхати в місто. Ще одна спроба була зроблена 2 червня. Колона з чотирьох автомобілів, навантажених продуктами, рухалася з написами «ЛЮДИ». Незважаючи на підняті руки водіїв, що сигналізували про цивільний характер вантажу, росіяни атакували колону боєприпасами. Двоє людей загинули, один був тяжко поранений. Після цієї трагічної події жодного постачання продуктів до Олешок більше не було.
Борошно, яйця, олія, крупи — їх взагалі немає, м’яса взагалі немає, люди змушені виживати. Картоплина — це взагалі на вагу золота. Якщо в сім’ї є 2 картоплини, то вважайте, вона не голодує, обміняти картоплю майже неможливо. Люди їдять траву, ось той портулак, вони з нього готують їжу. Люди знесилені голодом, це страшно.
— Тетяна Гасаненко, голова Олешківської військової адміністрації
Заміноване місто та небезпечні шляхи
Кожен квадратний метр в Олешках замінований, засипаний уламками боєприпасів та протипіхотними мінами. Єдиний тонкий шлях, який дозволяв доставляти хоч якусь їжу, вів у бік окупованої території, до Раденська. Це 23 кілометри, які потрібно було пройти пішки близько 5 годин в один бік, долаючи повністю прострілювану місцевість. Деякі мешканці наважувалися на цей смертельно небезпечний шлях, усвідомлюючи, що кожен крок може стати останнім.
Використання цивільних як «живого щита»
Окупанти використовують місцевих мешканців як «живий щит». 34-та бригада «Борисфен» та 30-й корпус морської піхоти ВМС ЗСУ постійно фіксують випадки, коли російські війська ховаються за спинами цивільних.
Вони використовують цивільний транспорт у військових цілях, розміщують підрозділи в житлових масивах, використовують цивільний одяг. Люди там заблоковані, бо їм не дають виїжджати. Вони прикриваються цивільними, щоб ми не могли завдавати ударів саме по російських військах.
— Павло Дрогаль, речник 30-го корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ
Спроби евакуації
Дотепер централізованої евакуації з Олешок не проводилося. Люди виїжджали самотужки, коли була така можливість, або за допомогою волонтерів. Багато хто боявся їхати через територію РФ. Наразі триває перша офіційна спроба вивезти українців з цього заблокованого міста, що опинилося на лінії фронту.
