Кохання, що дарує крила: як ветеран Андрій Щербенко готується стати татом після ампутації

Незламна воля та нове життя ветерана

Андрій Щербенко — приклад того, як любов та рішучість здатні долати найважчі випробування долі. Військовий шлях Андрія розпочався у лютому 2022 року. Захисник пройшов гарячі точки на Донеччині, Луганщині, Сумщині та Курщині. Спочатку він служив у піхоті, а згодом опанував професію пілота FPV-дронів. 20 січня 2025 року змінило його життя назавжди: ворожий вибух став причиною важких поранень, ампутації правої руки, десяти днів у комі та серії з шістнадцятою операцій протягом року. Попри фізичні травми, він обрав шлях життя.

Жити, хочеться просто жити. І, в принципі, до сьогоднішнього дня воно так і не змінилося.

— Андрій Щербенко, ветеран

Кохання з першого погляду

Опанувавши протез та навчившись знову ходити, Андрій познайомився в інтернеті з Тамарою. Коли жінка дізналася про травму, вона спочатку відчула страх перед майбутньою відповідальністю, проте перша особиста зустріч розвіяла всі сумніви.

Це було кохання з першого погляду, тому що це було очі в очі. Я вже і не бачила, що там немає руки. Я не бачила ні того, ні стоми. Я розуміла, що все ми зможемо, все я зможу і все.

— Тамара Щербенко, дружина

Сьогодні пара виховує сина Тамари та готується до народження спільної доньки. Саме майбутнє батьківство стало для Андрія головною мотивацією для проходження спеціального навчання у центрі Superhumans в Одесі.

Унікальна реабілітація: батьківство без бар’єрів

Андрій став першим ветераном у реабілітаційному центрі Superhumans, який пройшов навчання з догляду за немовлям за допомогою протеза. Завдяки роботі з ерготерапевтом Анною Апоновою, Андрій вчиться прасувати дитячі речі, перевдягати малечу та керувати візочком.

Я запропонувала, Андрій спочатку: „Та ні, це нереально, такого бути не може“, а дружина збоку — „Так, так!“… Ерготерапія — це завжди повернення до участі. Участь — це також батьківство, батько.

— Анна Апонова, ерготерапевт

Хоча на початкових етапах Андрій боявся навіть торкнутися іграшкової ляльки протезом, тепер він робить це вправно. Його дружина Тамара з гордістю зазначає, що він докладає надзусиль, аби стати найкращим татом.

Я вважаю, що багато чоловіків із двома руками такого не роблять, те, що він робить з однією, за допомогою протезу.

— Тамара Щербенко, дружина

Майбутнє, сповнене віри

Зараз пара часто гуляє з порожнім візочком, але Андрій готується до кожного дрібного аспекту догляду за дитиною. Бойовий пульт дрона він замінив на турботу про родину, і це дало йому нові сили.

Кохання — воно надихнуло, і з’явилися крила.

— Андрій Щербенко, ветеран

Андрій щиро зізнається: він мав страх, що не зможе бути повноцінно корисним, проте тепер він впевнений у своїх силах. Він знає, що незабаром маленька донька назве його татом, і це найважливіша перемога в його житті.