Кирило Буданов, керівник Головного управління розвідки України, висловив своє обурення щодо чоловіків, які ухиляються від мобілізації. Він пояснив, чому не варто боятися військової служби та які наслідки матиме “цивільна” позиція для майбутнього.
Буданов звернув увагу на парадокс у суспільстві: бажання перемоги поєднується з ухиленням від мобілізації. Він попередив про складні питання, які постануть перед тими, хто не виконав свій обов’язок, коли ветерани повернуться додому.
Журналістка “Новини.LIVE” Галина Остаповець запитала Буданова про ситуацію, коли деякі військові, перебуваючи у цивільному одязі, пояснюють це бажанням не привертати до себе увагу. Вона поцікавилася, як це можна змінити.
“Дивіться. Я тому й казав сьогодні на цій зустрічі про єдність. Тому що, перш за все, людській тупості немає краю і ніколи не буде. По-друге, є реальні проблеми. Проблеми, скажімо так, ментальні в нашому суспільстві. Бо, з одного боку всі говорять, що треба воювати до перемоги. І, з іншого боку, всі тікають від мобілізації. І це все відбувається одночасно. Це є величезна проблема”, — зауважив Буданов.
Він підкреслив, що, навіть якщо людина намагається виправдати ухилення власними міркуваннями, не варто забувати про реальність: тих, хто вже перебуває на фронті і потребує заміни. “Це наші хлопці, які на передовій. Їх теж треба кимось замінювати. І вони там цього точно не розуміють”, — сказав керівник ГУР.
Буданов звернув увагу на ризики, які можуть виникнути після завершення війни: військові повернуться додому і почнуть ставити запитання тим, хто не долучився до захисту країни. “Вони почнуть ставити питання. Ставити питання особисто своїм сусідам, які нікуди не пішли. Так от, щоб такого не було, треба всім свою громадянську позицію все ж таки висловлювати, і не боятися виконати свій обов’язок”, — акцентував Буданов.
Він зауважив, що не всі мобілізовані потрапляють на передову як штурмовики. Існує багато різних напрямів служби: від штабної роботи до логістики чи бойових підрозділів. Варіанти служби різні, а от ухилення від обов’язку може мати наслідки передусім у моральному вимірі. “Але просто бути ухилянтом і з позором потім жити й думати, що ж ти будеш казати своєму сусіду. Що ти будеш казати офіційно — це таке, у нас люди цього мало бояться. Але що ти скажеш своїм дітям, своєму сусіду, який повернеться і просто буде казати, ну ти, хто ти? Хто ти після цього?” — резюмував Буданов.
Наразі в Україні обговорюють реформування ТЦК та СП шляхом розділення соціальних функцій та призову, які можуть перенести до окремих “офісів комплектування”. Проте, на думку Буданова, зміна формату роботи чи назви ТЦК не принесе “дива”, оскільки суть мобілізації залишається незмінною через потребу армії в людях.
Він наголосив, що за 12 років війни та 4 роки повномасштабного вторгнення виник розрив між небажанням громадян воювати та необхідністю підтримувати фронт. За відсутності добровольців мобілізація є єдиним способом уникнути обвалу фронту.
