Дипломатичні зусилля щодо розблокування ключової транспортної артерії Близького Сходу зіткнулися з серйозними перешкодами. Переговори американської та іранської делегацій в Ісламабаді не принесли швидких результатів через жорстку позицію Тегерана. Про «глухий кут» у дискусіях щодо майбутнього Ормузької протоки повідомляє Financial Times з посиланням на джерела, обізнані з перебігом переговорів.
Попри зустріч між віцепрезидентом США Джей Ді Венсом та іранським лідером воєнного часу Мохаммадом Багером Галібафом, сторони не змогли дійти згоди. За інформацією інсайдерів, Іран категорично відмовляється від будь-яких варіантів спільного контролю над протокою. Натомість іранські перемовники наполягають на збереженні одноосібного контролю над водним шляхом і вимагають права стягувати мито з торгових суден за безпечний прохід залишеним вузьким коридором.
Проте головною перешкодою для виконання вимоги Дональда Трампа про негайне відкриття протоки є не лише політична впертість. Як з’ясували журналісти The New York Times, Тегеран просто не може знайти всі міни, які сам заклав. Американські посадовці пояснюють, що минулого місяця іранські військові хаотично мінували акваторію з невеликих човнів. У них немає точних координат кожної вибухівки, а деякі міни були встановлені так, що можуть дрейфувати.
Вилучення морських мін є набагато складнішим процесом, ніж їхнє закладання, і наразі ні Іран, ні США не мають у регіоні достатніх технічних можливостей для швидкого очищення дна. Саме на це раніше натякав міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі, коли говорив про готовність відкрити протоку з урахуванням певних «технічних обмежень».
Переговори в Ісламабаді відбулися на тлі різких заяв американського президента. Дональд Трамп напередодні заявив про повне знищення армії, флоту та повітряних сил Ірану. Він запевнив, що військове керівництво Тегерана ліквідоване, а Ормузька протока найближчим часом буде відкрита для глобального судноплавства.
Попри такі заяви Вашингтона, експерти зазначають, що Тегеран підходить до переговорів у максимально впевненому настрої. Аналітики підкреслюють, що фактор часу грає на користь Ірану, адже блокада протоки б’є по світових цінах на енергоносії. Водночас надмірно жорстка позиція може зіграти проти самого Ірану, економіка якого гостро потребує зняття санкцій після місяця виснажливих бойових дій та значних інфраструктурних руйнувань.
