Росія активно допомагає Ірану у його протистоянні зі Сполученими Штатами, надаючи не лише озброєння, але й розвідувальні дані в режимі реального часу. Таку думку висловив директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, посилаючись на заяви Президента України Володимира Зеленського.
За словами Зеленського, саме російські супутники стежили за американською авіабазою перед атакою Ірану 26 березня. Президент оцінює участь РФ у цій операції як стовідсоткову.
Деталі російської допомоги
Ігор Семиволос наголосив на наступних аспектах підтримки Ірану з боку Росії:
- Постачання винищувачів Су-35: Контракт передбачає поставку 48 літаків, перші з яких надійшли до Ірану наприкінці 2024 року.
- Навчально-бойові літаки Як-130: З 2024 року Іран отримав щонайменше одну ескадрилью таких літаків.
- Ударні гелікоптери Мі-28: До січня 2026 року планується передача до шести одиниць.
- ПЗРК “Верба”: Угода на постачання на суму 500 мільйонів євро була підписана всього за шість днів до початку повномасштабної війни.
- Снайперські гвинтівки Orsis T-5000M: Ці російські гвинтівки були помічені на озброєнні іранських підрозділів.
- Розвідувальні дані: Росія забезпечує Іран розвідувальними даними в режимі реального часу, що підтверджується аналізом роботи російського супутникового угруповання. Перед атакою на базу “Принца Султана” росіяни здійснили три серії детальних знімків 20, 23 та 25 березня.
Україна як ключовий партнер
Водночас, Україна, маючи унікальний досвід протидії російсько-іранським технологіям, стає важливим партнером для країн Близького Сходу, зокрема Саудівської Аравії та ОАЕ. Українські FPV-перехоплювачі демонструють високу ефективність, знищуючи до 70% модернізованих “Шахедів”. Київ також володіє картою руху російських супутників та алгоритмами роботи іранських дронів, що дозволяє розробляти ефективні рішення для захисту критичної нафтової інфраструктури.
Ігор Семиволос зазначає, що для Кремля війна на Близькому Сході є засобом виживання власної економіки, оскільки тривалий конфлікт забезпечує високі ціни на нафту та можливість обходу санкцій. Однак, суб’єктність України зростає, і вона перетворюється з отримувача допомоги на постачальника перевірених рішень для регіону Затоки.
