Світ стоїть на порозі потенційно небезпечних геополітичних та економічних маневрів, які можуть суттєво вплинути на Україну. Американські дослідники б’ють на сполох: США можуть опинитися в хитро сплетеній “калійній пастці”, підготовленій Олександром Лукашенком та Володимиром Путіним. Мова йде про можливе пом’якшення санкцій проти білоруського калійного сектору, що відкриває скриньку Пандори з низкою ризиків для нашої держави.
Відкриваючи двері до “калійної угоди”: чого прагне Мінськ?
Наприкінці 2025 року та на початку 2026-го відбулися певні послаблення обмежень, запроваджених Управлінням з контролю за іноземними активами Мінфіну США (OFAC) щодо білоруського калійного сектору та окремих фінансових установ. Офіційно ці кроки пов’язували з домовленостями про звільнення політичних в’язнів у Білорусі. Однак, як свідчать аналітичні матеріали американських дослідників з Robert Lansing Institute, за цими подіями може критися значно глибший план.
Олександр Лукашенко вже висловив готовність продати американським інвесторам один із найбільших нерозроблених калійних проєктів Білорусі – Ніжинський гірничо-збагачувальний комбінат. Це виглядає як приваблива пропозиція для США, які значною мірою залежать від імпорту калію. За даними Reuters та Associated Press, у 2024–2026 роках частка Канади в американському імпорті калію сягала вражаючих 79% і навіть понад 90%. Калій, як відомо, є ключовим компонентом у виробництві добрив, а його вартість безпосередньо впливає на витрати американських фермерів. Білорусь прагне використати цю залежність, пропонуючи себе як альтернативного постачальника та одночасно відкриваючи доступ американському капіталу до стратегічного ресурсу.
Трамп і “політичний успіх”: чи така угода вигідна США?
Для президента США Дональда Трампа потенційна угода з Білоруссю може виглядати як справжній політичний успіх. Звільнення політв’язнів, отримання доступу до стратегічного ресурсу та, як наслідок, потенційне зниження цін на добрива для американських аграріїв – все це звучить доволі привабливо. Проте, чи справді це так безхмарно, як здається на перший погляд?
Кремлівські амбіції: більше, ніж просто економіка
Для Москви потенційна калійна угода має значення, яке виходить далеко за межі суто економічної вигоди. Головна мета Кремля – створити політичний прецедент. Якщо Сполучені Штати погодяться пом’якшити санкції щодо сектору економіки країни, яка активно підтримує російську війну проти України, це стане потужним сигналом. Сигналом про те, що санкції можна розглядати не як принципову відповідь на агресію та порушення міжнародного права, а як звичайний предмет для торгу. А це, своєю чергою, відкриває для Росії одразу кілька стратегічних можливостей:
- Підрив єдності Заходу: Якщо Вашингтон почне тиснути на Україну та європейські держави з вимогою відновити транзит білоруського калію, це може спричинити значні напруження між США, Україною, Польщею, Литвою та іншими країнами ЄС. Такий розкол – бажаний результат для Кремля.
- Послаблення логіки санкційної політики: Обмеження щодо Білорусі були частиною ширшої системи стримування російського впливу. Їхнє послаблення створює небезпечний прецедент, який може бути використаний для подальшого тиску на Росію.
- Економічна вигода для союзника Кремля: Білорусь традиційно значною мірою залежить від доходів від експорту калію. Послаблення санкцій означає зміцнення режиму Лукашенка, який є ключовим союзником Кремля.
- Тестування механізмів обходу санкцій: Москва отримує можливість протестувати ефективність механізмів обходу санкцій, фінансових розрахунків, логістики та політичних домовленостей. Ці напрацювання в майбутньому можуть бути використані вже для російських компаній.
- Міжнародна реабілітація Лукашенка: Послаблення санкцій означає часткову міжнародну реабілітацію Олександра Лукашенка та вихід із політичної ізоляції. Це, в свою чергу, послаблює позиції білоруської демократичної опозиції.
Важливо розуміти, що Москва зацікавлена не стільки в продажі конкретного білоруського активу, скільки в створенні прецеденту. Якщо США погодяться на подальше послаблення санкцій в обмін на доступ до білоруського калію, це може стати сигналом, що санкції є гнучким інструментом, який можна використовувати як предмет політичного торгу.
Загрози для України: геополітичні та економічні наслідки
На думку авторів дослідження, будь-які масштабні домовленості між Мінськом і Вашингтоном неможливо розглядати окремо від інтересів Кремля. Білорусь, після подій 2020 року та початку повномасштабної війни РФ проти України, стала ще більш залежною від Москви в питаннях безпеки, фінансів, енергетики та військової підтримки. Тому, відновлення повноцінних доходів Білорусі від експорту калію матиме прямий ефект на зміцнення режиму Лукашенка, який надає Росії свою територію, інфраструктуру та політичну підтримку.
Крім того, потенційний тиск США на Україну та європейські країни щодо відновлення транзиту білоруського калію може спричинити нові суперечності всередині західної коаліції. Особливо це стосується країн Балтії та Польщі, які дедалі частіше сприймають Білорусь не як нейтрального торговельного партнера, а як військово-політичного союзника Росії. “Найбільша небезпека полягає в тому, що Вашингтон може сприйняти тактичну бізнес-можливість як стратегічний прорив”, — застерігають аналітики.
Будь-яка нормалізація економічних відносин із Мінськом без фундаментальних змін у політичному курсі Білорусі може мати такі наслідки для України:
- Послаблення позицій України: Зміцнення режиму Лукашенка означає посилення впливу Росії на українському кордоні.
- Створення небезпечного прецеденту: Росія використовуватиме цей прецедент для подальшого послаблення західних санкцій, що може вплинути на санкційний режим проти самої Росії.
- Розкол у західній коаліції: Тиск на Україну та європейські країни щодо відновлення транзиту білоруського калію може призвести до розбіжностей та ослаблення єдності Заходу у протистоянні російській агресії.
Урок для України: Принцип територіальної цілісності та рівних стандартів
Ситуація з білоруським калієм є важливим нагадуванням для України. Кожен крок, який робить Захід, навіть у сфері економіки, має геополітичні наслідки. Ми бачимо, як на прикладі відносин ЄС з Вірменією та Азербайджаном, будь-які економічні рішення можуть сприйматися як політичні сигнали. Для України це означає, що принцип територіальної цілісності та рівних стандартів не повинен залежати від того, хто в конкретний момент здається зручнішим партнером. Ми мусимо бути пильними, відстоювати свої інтереси та нагадувати нашим західним партнерам про неприпустимість послаблення тиску на режими, які підтримують агресію.
