Західні аналітики, зокрема видання The New York Times, б’ють на сполох: події в Україні та Ірані більше не є ізольованими конфліктами, а перетворилися на складові однієї нової світової війни.
За останні два роки ми спостерігаємо безпрецедентне зростання кількості воєн. Як зазначає NYT, “настала нова норма зростання конфліктів”. Війна в Україні триває, а протистояння Америки та Ізраїлю проти Ірану тимчасово призупинене завдяки крихкому перемир’ю. Ці події, на думку видання, свідчать про повернення на світову арену небажаного явища – світової війни.
Два великі конфлікти на різних континентах, в Ірані та Україні, стали полями стратегічного суперництва між великими державами. Динаміка кожного конфлікту безпосередньо впливає на інший, втягуючи у боротьбу допоміжні держави.
Причини конфліктів різні. Володимир Путін прагнув розширити територіальні володіння Росії. Цілі Сполучених Штатів у протистоянні з Іраном полягали в тому, щоб не допустити появи у Тегерана ядерної зброї, як постійно наголошував президент Трамп. Ізраїль, партнер Америки, поділяє цю мету, але має власні політичні інтереси, що можуть поставити під загрозу припинення вогню. NYT зазначає, що і Путін, і Трамп спочатку вважали, що досягнуть своїх цілей легко, і виправдовували будь-який рівень насильства, навіть порушуючи міжнародне право.
Ці війни стали вираженням триваючої конкуренції великих держав. На обох фронтах Росія та Сполучені Штати підтримували противників один одного. США постачають Україні зброю, розвіддані та допомогу в плануванні, тоді як Росія, за повідомленнями, надає Ірану інформацію про цілі та позиції американських військ, а також відправляє до Тегерана безпілотники. Хоча США та Росія не стріляють безпосередньо одна в одну, вони фактично “зарядили гармати” для інших.
Кожен конфлікт впливає на інший. Закриття Іраном Ормузької протоки спричинило глобальні коливання цін на нафту. Це було вигідно Росії завдяки вищим цінам на власну нафту, а також завдяки послабленню санкцій з боку адміністрації Трампа, яка прагнула знизити світові ціни. Відволікання уваги та ресурсів на Іран дало Росії змогу розпочати весняний наступ. Тим часом Україна ділиться з США та арабськими країнами досвідом захисту від безпілотників, здобутим у боротьбі проти Росії.
Обидва конфлікти залучили інші країни. Військові дії Росії в Україні стали можливими завдяки економічній та технічній підтримці Китаю, людським ресурсам з Північної Кореї та безпілотникам з Ірану. Європейські союзники, своєю чергою, відіграють все важливішу роль у озброєнні України.
На відміну від Першої та Другої світових воєн, де мільйони солдатів вели безпосередні бойові дії, нові світові війни можуть мати інший вигляд. Семирічна війна (1756–1763) та Наполеонівські війни (початок XIX століття) також були глобальними конфліктами, що складалися з окремих війн на різних континентах, у яких брали участь великі держави.
Дехто вважає Холодну війну світовою війною. Однак, конфліктам Холодної війни бракувало взаємопов’язаності та одночасності, які ми спостерігаємо зараз. Крім того, наддержави під час Холодної війни демонстрували обережність у застосуванні військової сили через ядерні арсенали.
Сьогодні і Путін, і Трамп демонструють більш легковажний підхід до використання військової сили та байдужість до наслідків. Спостереження за взаємозв’язком цих конфліктів вимагає від світових лідерів глобального мислення в умовах багатополярного світу. Конфлікт в одному регіоні майже неминуче поширюється на інші. Ресурси, виділені на одну боротьбу, можуть зменшити допомогу союзникам або стримування загроз. Невизнання глобального масштабу безпекових питань може призвести до того, що обмежена війна перетвориться на світову війну, якої ніхто не планував.
