## Білорусь на Війні: Чи Реальна Загроза Північного Фронту та Повторного Наступу на Київ?
Останнім часом інформаційний простір все частіше наповнюється тривожними новинами про можливе втягнення Білорусі у повномасштабну війну проти України. Чи дійсно Олександр Лукашенко готовий відправити своїх солдатів на фронт, і чи загрожує нам повторний наступ на Київ у 2026 році? Воєнний експерт, генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко, детально проаналізував поточну ситуацію, оцінив реальні ресурси Кремля та пояснив, навіщо Путін знову роздмухує тему північного фронту.
### Гра Тиску: Кому Потрібна Війна З Білорусі?
Володимир Путін, не полишаючи спроб захопити Україну, активно шукає нові шляхи для досягнення своїх цілей. Одним із таких шляхів є втягнення сусідньої Білорусі у війну. Новини про можливість відкриття північного фронту періодично з’являються у світових ЗМІ. Часто до цього розпалюванню ситуації підігрує сам Лукашенко, демонструючи перед камерами готовність до дій, інспектуючи склади з протигазами або обговорюючи військові питання зі своїми генералами.
“Питання участі Білорусі у війні обговорюється вже п’ятий рік,” – зазначає Ігор Романенко. “Були періоди, коли ледве не щоранку всі гадали: буде воювати сусідня держава чи ні. Особисто у мене виникає питання: кому це потрібно? Відповідаю: передусім росіянам, бо для них це подвійна користь. По-перше, вони використовують це як тиск на Україну, а по-друге — тиснуть на самого Лукашенка, бо їм його участь у війні дійсно потрібна. Тобто розігрується пропагандистська гра. Бо війна в Україні вже триває п’ятий рік, а обіцяний наступ із Білорусі все не починається”.
### Реальні Ресурси та Стратегічні Плани: Чи Готовий Путін до Нового Удару?
Незважаючи на пропагандистську гру, військовий експерт підкреслює, що прагнення Путіна відкрити північний фронт не варто ігнорувати. “Така можливість із військової точки зору стовідсотково дасть Росії більше спроможності на східному фронті в Україні”, – пояснює Романенко. “Вони б дуже хотіли відкриття північного фронту, але питання у тому, як це виконати. Тобто чи є у них необхідний ресурс і чи є чим вагомо тиснути на Лукашенка, який п’ятий рік „маневрує“, щоб він узяв участь у військових діях”.
Ситуація уважно відстежується розвідками України та країн-союзників. За словами експерта, за п’ять років війни особливих змін не відбулося. Єдине, що додалося, це прагнення Путіна до активізації бойових дій у 2026 році. “Він робить ставку на наступальну кампанію весни та літа цього року. Противник додає ресурсу, щоб активізувати бойові дії”, – зазначає генерал-лейтенант.
### Бойові Дії на Фронтах: Захоплення Областей та Створення Буферних Зон
Зараз активізація ворога помітна на різних ділянках фронту. Російська армія продовжує реалізовувати концепцію Путіна із захоплення чотирьох областей України, які вони незаконно вписали до складу РФ: Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької.
* **Донецька область** – є пріоритетною для Путіна.
* **Луганська область** – практично окупована росіянами.
* **Запорізька область** – спостерігається активізація військових дій.
* **Херсонська область** – противник має проблеми із силами та ресурсами для захоплення.
Крім того, ворог намагається створити так звані “безпекові зони” – Сумську, Харківську та Чернігівську області. Щодо Чернігівщини, то ворог обмежується повітряними ударами, оскільки для сухопутного наступу потрібні додаткові сили, яких Росія наразі не має.
“Якщо росіяни зітруть об нашу оборону наявний ресурс, а новий не наберуть, то до кінця цього року вони будуть змушені переходити до зупинення ведення бойових дій на окремих ділянках чи взагалі по всьому фронту”, – прогнозує військовий експерт.
### Гібридна Війна та Загроза для Країн Балтії
Проте, зупинятися Путін не планує. “Путін без війни не зможе, це для нього політична, а може й не тільки, смерть. Він це добре розуміє. Тому буде її продовжувати, бо воювати ж десь треба, щоб „глибинний народ“ спрямовувати на таке життя. І це може бути гібридна війна. Тобто не широкомасштабна, а, наприклад, війна з однією з невеличких натівських країн. Найімовірніше, країн Балтії. Щодо цього існують різні варіанти, зокрема й через Сувальський коридор”, – пояснює експерт.
Саме тому тема залучення Білорусі до війни активно обговорюється, змушуючи Україну зосереджувати додаткові сили на кордоні з цією країною. “Загроза відкриття північного фронту з Білорусі є, але вона може стосуватися не стільки України, як однієї з країн Балтії, куди може піти Путін для реалізації гібридної війни”, – зазначає Романенко.
### Повторний Наступ на Київ: Реальна Чи Фантастична Загроза?
Якщо ж припустити, що Путін із Лукашенком наважаться на повторну спробу наступу на українську столицю, експерт не виключає такої загрози, зважаючи на плани ворога зразка 2022 року “взяти Київ за три дні”.
“Питання Києва для Путіна принципове. У Росії досі вважають: якщо взяти Київ, то решта України посиплеться і їхні плани будуть реалізовані”, – каже генерал-лейтенант. “Але планувати це, коли російська армія не змогла захопити за понад чотири роки війни жодного обласного центру України, зарано. Для цього потрібні значно більші зусилля та ресурси, ніж ті, які зараз є у російської армії”.
За словами Ігоря Романенка, наразі у Путіна не виходить повноцінно реалізувати плани щодо наступальної кампанії весни-літа 2026 року. “У них немає ресурсу. З грудня минулого року вони втрачають на фронті більше людей, аніж можуть постачати щомісяця. В таких умовах організовувати наступальні дії складно, бо ж справа не тільки в людях, а ще й в озброєнні, техніці, боєприпасах — у сукупності”.
### Бойовий Досвід та Ядерні Погрози: Розвінчуємо Міфи
Важливе значення має накопичений бойовий досвід. Якщо українці та росіяни його мають, то у білорусів він відсутній. “Зараз бойовий досвід українців і росіян найбільший у світі, він унікальний. Всі решта мають його лише на навчаннях. У білорусів такого досвіду немає, але якщо зайдуть російські інструктори, він з’явиться. Російський „Вагнер“ під час перебування на території Білорусі вже навчав їх. А за часів Пригожина ця приватна військова компанія була визнана найефективнішою штурмовою піхотою у Європі”.
Ігор Романенко скептично ставиться до заяв Міноборони Білорусі про проведення військових навчань із використанням тактичної ядерної зброї. “Це фікція, у Білорусі немає ядерної зброї. Якраз це і є підґрунтям для банального залякування. Це тиск, який працює за принципом: хто не знає, той боїться”. Заяви про навчання з ядерною зброєю – це відверті пропагандистські підходи, які Мінськ використовує виключно за вказівкою Москви.
“Ціль таких заяв — залякування та тиск, бо навіть Росії не вигідно зараз застосовувати ядерну зброю. Китай категорично проти цього, та й інші лідери теж. Тому вірогідність такого застосування менше 5%”, – підсумовує військовий експерт.
### Висновки: Зосередження на Основному Фронті
Загроза з боку Білорусі, безумовно, існує, але на поточний час Росія не має достатньо ресурсів для повномасштабного наступу з її території. Тому, хоч питання і потребує постійного контролю, не варто підживлювати російську пропаганду. Основна увага українських Сил оборони повинна бути прикута до подій на головному фронті та нарощування власного потенціалу.
Пам’ятаймо, що **стійкість, рішучість та об’єднаність – це наша головна зброя** у боротьбі за незалежність та майбутнє України.
