Шокуючі факти з Івано-Франківщини: п’ять родин оплакують своїх Героїв, які пішли на війну і не повернулися живими. Їхні життя обірвалися невдовзі після мобілізації, а офіційні причини смерті викликають серйозні сумніви у близьких.
У березні 2026 року Україна втратила щонайменше п’ятьох військовослужбовців 425 окремого штурмового полку “Скеля”. Ці мужні чоловіки – Василь Войчук, Василь Цюрка, Ярослав Мокрій, Петро Данильців та Віталій Карат – були мобілізовані відносно нещодавно, але їхній життєвий шлях на полі бою виявився надзвичайно коротким. Про трагічні обставини їхньої смерті заговорили ЗМІ, зібравши свідчення родичів, представників військових структур та правоохоронних органів. Це історія, яка не залишить байдужим нікого.
“Відправили на фронт – і мовчанка”: Страх і безвихідь українських родин
Багатодітна мати, сестра, брат – кожен з них пройшов через пекло невизначеності та болю. Коли їхні близькі йшли захищати Україну, вони сподівалися на справедливість і гідність. Однак реальність виявилася жорстокою.
Василь Цюрка був мобілізований 24 лютого у місті Яремче. Його сестра Тетяна Стефанюк згадує, що спочатку родина не знала, куди його відправили, адже Василь не мав при собі ані телефону, ані документів. Згодом стало відомо, що він служить у полку “Скеля” у Дніпрі. Родинам повідомили, що Василь перебуває у поганому стані. Сестра намагалася допомогти, відправляючи йому речі та телефон, але зв’язатися з братом не вдалося. 8 березня на дзвінок відповів хтось інший, повідомивши, що Василь ще два дні буде “в карцері”. Жахлива звістка прийшла 10 березня: військовий помер ще 4 березня. У свідоцтві про смерть вказані “гостра серцево-судинна недостатність та атеросклеротична хвороба серця”. Але судмедекспертиза виявила шокуючі деталі: переломи ребер, синці, садна та забійні рани на тілі. Синельниківський райвідділ поліції вже розслідує справу як умисне вбивство.
Ярослав Мокрій, який мав проблеми зі здоров’ям, зокрема перенесену хворобу на туберкульоз та хронічну хворобу легень, потрапив до полку “Скеля” наприкінці лютого 2026 року. Його сестра Уляна Кондратьєва розповідає, що після служби при ТЦК, Ярослава викликали до Снятинського ТЦК, після чого зв’язок з ним обірвався. Він помер 12 березня дорогою до лікарні. Причина смерті, згідно з довідкою судмедексперта, – “хронічна обструктивна хвороба легень”. Про службу саме у “Скелі” родина дізналася лише зі сповіщення про смерть.
Василь Войчук був мобілізований 13 березня – у свій день народження. Його брат Володимир розповів, що Василь не мав армійського досвіду і страждав на проблеми зі здоров’ям. 17 березня брат зателефонував з чужого номера, повідомивши, що потрапив до полку “Скеля”. Після цього зв’язок зник. Родині повідомили про смерть Василя 29 березня, хоча у сповіщенні було зазначено, що він помер 24 березня “внаслідок хвороби”. Причини смерті – “гостра серцево-легенева недостатність та емпієма плеври”. Володимир Войчук стверджує, що бачив на тілі брата сліди травм, але не подавав заяв до правоохоронців.
Віталій Карат був мобілізований 25 лютого. Його сестра Олеся Піскунова розповідає, що родина не знала, де він перебуває. Згодом Віталій зателефонував, повідомивши, що служить у полку “Скеля”. 11 березня він знову зателефонував, зізнавшись, що його побили, і він перебуває у лікарні. Наступного дня його перевели до Дніпра. Сестра встигла побачити брата живим: він був у тяжкому стані, під кисневою підтримкою, і розповідав, що його “били постійно”. 14 березня Віталій Карат помер. Родина, за порадою адвоката, відмовилася від подальших коментарів.
Петро Данильців, мобілізований 3 лютого 2026 року, мав діагностовану симптоматичну гіпертензію, проте був визнаний придатним до служби. Він помер 11 березня дорогою до медзакладу. Причина смерті, згідно з лікарським свідоцтвом, – “атеросклеротичний кардіосклероз”, а за інформацією судмедексперта – “гостра серцева недостатність”.
“Замасковані” травми: Чи є “людський фактор” у смертях?
Офіційні документи часто вказують на природні причини смерті, такі як хвороби серця та легень. Однак свідчення родичів проявл��ють моторошну картину: синці, садна, переломи ребер. Чи могли ці травми стати наслідком жорстокого поводження? Чи могла несвоєчасна або неналежна медична допомога призвести до фатальних наслідків?
Офіс військового омбудсмана підтвердив, що отримував звернення щодо двох із п’яти загиблих військовослужбовців. Одне з них було перенаправлене до ДБР, інше надійшло нещодавно. Командування медичних сил ЗСУ не надало конкретних відповідей, лише зазначило про сезонне зростання захворюваності на ГРВІ.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що до квітня 2026 року отримав 58 звернень щодо 425-го полку “Скеля”. Омбудсман ініціював перевірку та провів закриті засідання з керівництвом полку та Генштабу, напрацьовуючи термінові юридичні кроки.
“Лікарська таємниця” чи “обмежений доступ”?
Представники полку “Скеля” підтвердили, що всі п’ятеро загиблих проходили службу у військовій частині А4862. Однак на запитання про причини та обставини смертей вони відмовилися відповідати, посилаючись на “лікарську таємницю” та “інформацію з обмеженим доступом”. У полку запевнили, що проблем з ліками та медичним обладнанням немає.
Вимоги родичів: Правда та справедливість
Минуло майже два місяці відтоді, як родини дізналися про загибель своїх близьких. Вони досі вимагають відповідей: за яких обставин помирали мобілізовані, чи надавали їм необхідну медичну допомогу, чому на тілах деяких були сліди травм, і хто понесе відповідальність за ці трагічні випадки.
Ці події викликають серйозні питання щодо стану справ у певних військових підрозділах та ефективності контролю за дотриманням прав військовослужбовців. Ми будемо стежити за розвитком подій і надаватимемо найновішу інформацію.
