Чи можливий справедливий та довготривалий мир? Це питання, що хвилює мільйони українців та світову спільноту. На жаль, останні події та заяви з боку Росії свідчать про відсутність реальної готовності до переговорів. Американський дипломат та колишній посол США в Україні, Стівен Пайфер, пролив світло на ключові моменти, які стоять на заваді досягненню миру, та розкрив справжні мотиви російської сторони.
Росія не прагне миру: тільки свої умови
“Головне питання, якщо ми говоримо про серйозні переговори з перспективою досягнення справедливого, стійкого та довготривалого врегулювання, полягає в тому, чи зміниться переговорна позиція Росії. Судячи з того, що ми бачили протягом останніх шести-семи місяців, я вважаю, що Україна готова йти на певні, можливо навіть дуже болючі, кроки заради досягнення мирного врегулювання. Натомість ми не бачили подібної готовності з боку Росії”, — зазначив Стівен Пайфер.
Це ключова теза, яка демонструє реальний стан речей. Україна, попри всю складність ситуації, демонструє готовність до компромісів заради миру. Натомість Росія, схоже, вперто тримається за свої позиції, не бажаючи йти на поступки. Ця однобока позиція робить досягнення будь-якого реального врегулювання вкрай складним.
Формати перемовин: коли Росія буде готова?
Дипломат припустив, що якщо Москва нарешті буде готова до справжнього діалогу, тоді можна буде розглядати різні формати переговорного процесу. Це можуть бути:
- Прямі контакти між Україною та Росією.
- Посередництво Туреччини.
- Повернення США до більш активної ролі.
- Посилення участі європейських держав.
Однак, наразі, як підкреслив Пайфер, Росія більше наполягає на виконанні власних умов, ніж шукає шляхи до компромісу. Це означає, що наразі ці потенційні формати залишаються лише теоретичними, поки російська сторона не змінить свого підходу.
“Першопричини” війни: надумані аргументи Кремля
Особливу увагу Стівен Пайфер звернув на російські заяви про необхідність усунення так званих “першопричин війни”. “Коли російська сторона говорить про врегулювання, вона постійно наголошує на необхідності усунути так звані першопричини війни. І саме в російському трактуванні цих „першопричин“ і полягає проблема. І, на мою думку, це є прикладом російських надмірних вимог”, — сказав він.
Це дуже важливе зауваження. Росія намагається перекласти відповідальність за розв’язання війни на зовнішні фактори, ігноруючи власні агресивні дії. Ці “першопричини”, висунуті Кремлем, виглядають як спроба виправдати свою агресію, а не як реальні причини конфлікту.
Розширення НАТО: вигадка заднім числом
Пайфер розкритикував російське твердження про те, що розширення НАТО стало однією з причин війни. “Росія стверджує, що зміни в архітектурі європейської безпеки за останні тридцять років, насамперед розширення НАТО, стали однією з першопричин війни. На мою думку, це аргумент, який Росія вигадала заднім числом. Я не вважаю, що саме це має реальний стосунок до причин війни”, — наголосив дипломат.
Це беззаперечна правда. Розширення НАТО відбувалося як реакція на зміни геополітичної ситуації в Європі, а не як причина агресії. Спроба Росії представити це як першопричину війни є не більше ніж маніпуляцією та спробою виставити себе жертвою.
Нереалістичні вимоги щодо НАТО: чому Росія не отримає свого
Колишній посол назвав нереалістичними вимоги Москви щодо демонтажу військової інфраструктури НАТО, розміщеної після 1997 року в Польщі, країнах Балтії та інших державах Альянсу. Він нагадав, що після розширення НАТО Альянс не розміщував значних бойових сил на території нових членів аж до 2014 року.
“Ситуація змінилася після 2014 року, коли Росія незаконно анексувала Крим і розпочала бойові дії на Донбасі. Саме після цього ми побачили нарощування військової присутності НАТО, насамперед у країнах Балтії”, — пояснив він.
Це чітке пояснення того, чому Росія не отримає бажаного. Країни НАТО розглядають Росію як потенційну загрозу не лише для України, а й для інших країн Європи. “Тому я не бачу жодних шансів на те, що НАТО повернеться до моделі військової інфраструктури зразка 1997 року. Адже сьогодні існують побоювання, що російська загроза може стосуватися не лише України, а й держав-членів НАТО, зокрема Фінляндії, Польщі та країн Балтії. Тож якщо Росія висуває таку вимогу, то це вимога, на яку країни НАТО не погодяться”, — резюмував Пайфер.
Що далі?
З огляду на слова Стівена Пайфера, стає зрозуміло, що шлях до миру буде довгим і складним. Поки Росія не змінить свою переговорну позицію, не відмовиться від надуманих “першопричин” і не визнає власну відповідальність за війну, реальне врегулювання залишатиметься недосяжним.
Україна продовжуватиме боротися за свою незалежність і суверенітет, а світ має продовжувати підтримувати її у цій боротьбі. Важливо пам’ятати, що мир може бути досягнутий лише на умовах справедливості та поваги до міжнародного права.
#війнавУкраїні #Росія #мир #переговори #НАТО #СтівенПайфер #дипломатія #безпека #Україна
