Війна, розв’язана російським агресором, нарешті дісталася серця Російської Федерації – Москви. Уперше за довгий час росіяни побачили полум’я не лише на екранах телевізорів, але й з вікон власних будинків. Запалані Московський нафтопереробний завод, один із ключових для російської економіки та армії, став яскравим символом того, що агресивна політика Кремля має свою ціну. І ця ціна тепер відчувається в самому епіцентрі влади.
Стратегічний удар по економіці ворога: чому НПЗ – це болюча точка для Путіна
Військовий експерт, генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко, переконаний: системне знищення паливної інфраструктури Росії – це не просто поодинокі атаки, а продуманий стратегічний крок України. Його мета – змусити Кремль сісти за стіл переговорів і припинити війну. І перші результати вже видно.
Кадри палаючого Московського нафтопереробного заводу облетіли світові ЗМІ. Гігантський стовп диму, перелякані обличчя мешканців російської столиці, зірваний вибухом дах паливного резервуара, що злетів у небо, наче пробка від шампанського – це не просто картинка, це моральна компенсація для українців. Бо палає Москва – місто, яке роками віддавало накази атакувати, вбивати та руйнувати українські міста.
Більше ніж 12 мільйонів тонн нафти: чому Московський НПЗ – це стратегічний об’єкт
За повідомленнями Генерального штабу ЗСУ, Сили оборони України успішно уразили Московський НПЗ уже вдруге за короткий проміжок часу. Це підприємство має потужність з переробки понад 12 мільйонів тонн нафти на рік. А це означає, що воно було одним із ключових джерел живлення для російської окупаційної армії, забезпечуючи її пальним.
«Зараз відбувається системне позбавлення противника економічних ресурсів для продовження агресії», – пояснює Ігор Романенко. – «Крім того, дроново-ракетні удари по Москві – це чіткий натяк для Путіна: якщо зупинитеся ви, зупинимося і ми».
«Удари по московському НПЗ – це саме те, що потрібно»
Експерт наголошує на важливості ударів саме по Москві. «Якщо ми хочемо змінювати ситуацію щодо закінчення війни, а ми цього хочемо, то маємо це робити, посилюючи тиск на Путіна. Удари по московському НПЗ – це саме те, що потрібно. Вони мають посилюватися, бути виваженими та поступовими. Це вплив на місця «ухвалення рішень». Зрозуміло, що противник не очікував такого, і ця атака для них дуже болюча, а місцями навіть страшна. Але нам треба тиснути морально-психологічно і на Путіна, і на його команду, а також на москвичів, які до цього активно виступали за продовження війни в Україні».
Ігор Романенко додає, що це об’єктивні закони війни: жителі країни-агресорки мають відчувати наслідки дій свого керівництва, яке затягує зупинення бойових дій.
Москвичі за війну? Змінюємо їхню думку з балконів!
«Москвичі, навіть за їхньою викривленою російською статистикою, підтримують продовження війни в Україні. Звісно, така думка відрізняється від інших регіонів РФ, звідки до армії набирали більшу кількість росіян, які вже згинули. Тому погляди москвичів щодо війни треба змінювати і відповідно на це впливати. Термінал у Москві, який палає, вони бачать уже не з екрана телевізора, а з балкона власної квартири. Крім того, це неодмінно позначиться на наявності бензину на московських АЗС», – зауважує генерал-лейтенант.
Міф про «непробивну» ППО Москви розвіявся
Атака на НПЗ завдала потужного удару не лише по російській економіці, але й по пропагандистській машині Кремля. Міф про абсолютну надійність протиповітряної оборони столиці РФ гучно розвіявся разом із кришкою палаючого термінала, що злетіла в небо.
«У Росії вже є дефіцит боєприпасів до засобів ППО, і це на власні очі побачили москвичі. Протиповітряна оборона довкола Москви до цього часу вважалася найміцнішою з тих, які вони сформували. З нею може конкурувати хіба що Кримський міст, де ППО різних видів – повітряна, наземна, надводна та підводна. Для нас успішна атака – це дуже важливий показник. Росіянам бракує радіолокаційних станцій, бо їх повибивали наші Сили оборони. На парад 9 травня до Москви стягнули додаткові сили та засоби ППО, і їх звідти досі не прибрали. Але це не рятує. Вони вже ставлять не тільки додаткові комплекси ЗРГК «Панцирь», а й елементи С-400 на дахах будинків. Навіть розміщують на вишках солдатів з автоматами та кулеметами для протидії дронам», – зазначає експерт.
Москва під завісою диму: як «добрі дрони» зупиняють польоти
Попри всі зусилля окупантів, захистити небо не вдається. Як наслідок, під час атак «добрих дронів» у Москві та інших містах регулярно зупиняється робота аеропортів. Це безпосередньо впливає на величезну кількість цивільних росіян, до яких починає доходити причинно-наслідковий зв’язок.
«Усе це в сукупності тисне і на москвичів, і на їхнє керівництво в контексті пропозицій зупинити війну в Україні. Тому в таких діях є сенс, це потрібно робити й надалі – системно та виважено. Не доводячи до стану, коли звір, притиснутий у кутку, стає навіженим і спроможним на неадекватні дії. Я маю на увазі застосування ядерної зброї», – підкреслює Ігор Романенко.
Істеричні заклики і ядерний блеф: що далі?
Після ураження НПЗ у російській Держдумі, як і очікувалося, знову почали лунати істеричні заклики про те, що «пора воювати з Україною по-справжньому». Зокрема, з такою заявою виступив член комітету з оборони Олексій Журавльов. А голова МЗС Росії Сергій Лавров обіцяє, що удари по Україні стануть регулярними у відповідь за удари по Москві.
На думку Ігоря Романенка, подібні погрози з Москви лунають регулярно, щойно починає «пахнути смаленим». У такі моменти російські пропагандисти разом із диктатором махають ядерною зброєю та натякають на удари ракетним комплексом «Орешнік». Проте наразі це залишається відвертим блефом.
«Так, Путін мав надію на свій “Орешнік”, але цей проєкт був реалізований не зовсім так, як він хотів. Його не довели до належного стану, а щоб продемонструвати у визначені диктатором терміни, багато технологічних елементів довелося прибрати. Саме тому він такий – із великими похибками у наведенні та недоведеною бойовою частиною, де працює лише кінетична енергія. Що й продемонстрували удари “Орешніком” по Україні. Наразі у Путіна залишився він один, ну, може, декілька одиниць у різному стані», – наголошує Ігор Романенко.
Чи вдасться Путіну натиснути ядерну кнопку?
Щодо ймовірної ескалації та використання тактичної ядерної зброї у відповідь на удари по Московському НПЗ, експерт висловлює серйозний сумнів.
«Звісно, удари у відповідь балістикою чи дронами можливі, такий ресурс у Путіна є. Але на цю відповідь буде наша нова відповідь. Що далі? Річ у тім, що ані США, ані Китай, який точно має вплив на Путіна, категорично не підтримують застосування ядерної зброї. А Путін увесь час «годує» їх тим, що успішно просувається на фронтах. Тому йому ніхто не заважає це робити, але з часом запитають: де всі ці «перемоги у СВО», про які він уже стільки часу розповідає своїм нечисленним союзникам?» – підсумовує генерал-лейтенант.
Удари по російських НПЗ – це важливий крок у стратегії України. Вони не тільки завдають економічної шкоди агресору, але й підривають його пропагандистський міф та посилюють тиск на російське суспільство. Москва палає – і це лише початок.
